Справа № 2-а/1970/1754/11
"07" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.,
при секретарі Бойко Н.Б.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кіт К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі про скасування вимоги про сплату боргу, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі (надалі - відповідач) про скасувати вимоги про сплату боргу №99 від 26.04.2011 року на суму 647,16 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона, як суб'єкт підприємницької діяльності, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для неї замінено сплатою єдиного податку, а тому не зобов'язана сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що сума боргу вказана у вимозі від 26.04.2011 виникла за 3-4 квартал 2010 року, в той час, коли вона перебувала на лікарняному та відповідно не займалася підприємницькою діяльністю та не отримував доходів.
В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, оскільки спірна заборгованість виникла згідно вимоги відповідача за № Ф-44 від 26 квітня 2011 року, просить скасувати вказану вимогу з мотивів передбачених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення на адміністративний позов. Вказала, що згідно довідки Зборівського відділення Козівської МДПІ № 603/17 від 07.02.2011 року, ОСОБА_1 є платником єдиного податку та отримала дохід від реалізації товарів за ІІІ квартал 2010 року на суму 800 грн., а також сплатила єдиний податок за відповідний період на суму 420 грн., що суперечить змісту адміністративного позову щодо відсутності отримання доходів.
Вимога про сплату боргу № Ф-44 від 26 квітня 2011 року направлена позивачеві у зв'язку з тим, що згідно пп.4 п.8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа -підприємець, Зборівською районною державною адміністрацією Тернопільської області 01.09.2009 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № НОМЕР_1
Управлінням Пенсійного фонду України в Зборівському районі 26.04.2011 року прийнято вимогу про сплату боргу за № Ф-44, відповідно до якої, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків станом на 26.04.2011 року становила 647,16 грн., яка виникла за період серпень - жовтень 2011 року.
На підставі пунктів 8.2, 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 Управлінням Пенсійного фонду України в Зборівському районі рекомендованим листом направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за № Ф-44 від 26.04.2011 року.
Відповідно до листка непрацездатності № 240 від 20.05.2010 року (а.с. 13), ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами на час з 20.05.2010 року по 23.09.2010 рік.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 3 ст.11 Закону (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Позивач є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного Фонду згідно п. 5 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 18 вказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від сплати.
Згідно ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 Закону квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи вимоги вищевказаного Закону, фізична особа -підприємець ОСОБА_1, як платник єдиного податку за період серпень -жовтень 2010 року, є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України та зобов'язана сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (в даному випадку - квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду в сумі різниці частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України та не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу згідно вимог пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону.
Положеннями статті 64 Закону контролюючим органом стосовно нарахування, обчислення та сплати страхових внесків є головні управління та управління Пенсійного фонду (територіальні органи виконавчої дирекції Пенсійного фонду України), які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати зобов'язань платниками страхових внесків та застосовувати фінансові санкції за порушення строків сплати внесків.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, (надалі - Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судом, встановлено, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог ст. 64, п.2 ст.106 Закону та в порядку визначеному п. 8.2 Інструкції, надіслано страхувальнику вимогу про сплату боргу № Ф-44 від 26.04.2011 року, а тому позовні вимоги про скасування вказаної вимоги УПФУ в Зборівському районі до задоволення не підлягають.
Суд не погоджується з обґрунтуванням позивача про те, що відповідач безпідставно вимагає сплату необґрунтованої заборгованості, оскільки ОСОБА_1 не займалася підприємницькою діяльністю у спірний період часу, зокрема серпень - жовтень 2010 року, а відповідно і не отримувала доходів, з яких слід сплачувати обов'язкові внески, виходячи з наступного.
Згідно довідки Зборівського відділення Козівської МДПІ № 603/17 від 07.02.2011 року, ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку та отримала дохід від реалізації товарів за ІІІ квартал 2010 року на суму 800 грн. В судовому засіданні позивач повідомила, що сплачувала єдиний податок також і в жовтні 2010 року.
Крім того, ОСОБА_1 подано звіт до УПФУ в Зборівському районі про нарахування внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за 2010 рік, у якому позивачем самостійно визначено розмір страхових внесків та фактичну їх сплату, зокрема за період серпень - жовтень 2010 року.
Вказані обставини підтверджують здійснення позивачем підприємницької діяльності та сплати єдиного податку за період серпень - жовтень 2010 року, а відповідно у позивача виникає необхідність здійснення доплати до мінімального страхового внеску за вказаний період з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку, в розмірі 647,16 грн.
Суд зазначає, що обов'язок сплати страхових внесків, визначений пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону, для підприємця платника єдиного податку, не залежить від розміру отриманих ним доходів за відповідний базовий звітний період.
За таких встановлених обставин, суд приходить до переконання, що вимога №Ф-44 від 26.04.2011 року про сплату боргу, надіслана ОСОБА_1, є законною, оскільки винесена в межах повноважень УПФУ в Зборівському районі, у спосіб передбаченому чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 137, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі про скасування вимоги про сплату боргу від 26.04.2011 року №Ф-44 -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені, ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 11 липня 2011року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.