Справа № 2-а/1970/715/11
"11" квітня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Цвігун І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Тернопільській області про виплату грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у Тернопільській області виплату грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Наказом Головного управління Держкомзему у Тернопільській області від 17 грудня 2010 року №182-к, у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, яка перешкоджає продовженню роботи, позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов Головного управління Держкомзему у Тернопільській області на підставі відповідно п.2 ст.40 КЗпП України.
Не отримавши відповіді на своє письмове звернення від 29.12.2010р. позивач повторно звернувся із заявою від 22.02.2011 року до керівництва Головного управління Держкомзему у Тернопільській області щодо виплати йому грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що передбачено статтею 37 Закону України "Про державну службу", але відповідачем листом від 23.02.2011 року було відмовлено у виплаті вказаної грошової допомоги.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала,
з мотивів, що викладені у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи. При цьому зазначила, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обов'язковою умовою для виплати позивачу допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу" є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України чи статті 30 Закону України "Про державну службу", вказану позицію обґрунтовує роз'ясненням Управління державної служби Головного управління державної служби в Тернопільській області від 17.02.2010 року № 13/ТО/22-09. Враховуючи той факт, що звільнення позивача відбулося на підставі п. 2 ч.1 статті 40 КЗпП України, а не у зв'язку з виходом на пенсію, державному службовцю не повинна виплачуватися така допомога.
З огляду на вказане, Головне управління Держкомзему в Тернопільській області вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах законодавства, а отже будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини, які мають значення для справи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.02.2010 року працював на різних посадах державного службовця в Головному управлінні Держкомзему в Тернопільській області, що підтверджується копією його трудової книжки.
Згідно рішення ЛКК Тернопільської комунальної міської лікарні №2 від 14 грудня 2010 року №11960/7 ОСОБА_1 рекомендована робота зі значними психоемоційним навантаженням.
Відповідно до наказу Головного управління Держкомзему в Тернопільській області від 17 грудня 2010 року №182-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов Головного управління Держкомзему у Тернопільській області 17 грудня 2010 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, яка перешкоджає виконанню службових обов'язків на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України.
ОСОБА_1 на момент звільнення мав необхідний загальний трудовий стаж та досяг віку, який гарантував йому достроковий вихід на пенсію, що не заперечується сторонами.
Згодом 21.12.2010 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі від 28.12.2010 року №13894.
Позивач 29.12.2010 року письмово звернувся до відповідача з проханням виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, не отримавши відповіді на своє письмове звернення від 29.12.2010року, позивач повторно звернувся із заявою від 22.02.2011 року до керівництва Головного управління Держкомзему в Тернопільській області в якій просив невідкладно надати результати розгляду його заяви від 29.12.2010 року.
Головне управління Держкомзему в Тернопільській області, листом від 23.02.2011 року №31-25/717 на підставі роз'яснення наданого Управлінням державної служби Головного управління державної служби в Тернопільській області від 17.02.2010 року, повідомило, що у зв'язку із звільненням позивача із займаної посади за п.2. ст.40 КЗпП України виплата грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, згідно з вимогами Закону України «Про державну службу», не передбачена та не виплачується.
Згідно довідки Головного управління Держкомзему в Тернопільській області від 21.03.2011 року стаж роботи позивача на державній службі на момент звільнення становить 21 рік, 2 місяці та 16 днів.
Посадовий оклад ОСОБА_1 на час виходу на пенсію складав 1010 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Держкомзему в Тернопільській області від 21.03.2011року.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
На підставі частини 2 статті 37 Закону України „Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Також, згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
У відповідності до частини 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Положення вищевказаної статті виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів не ставлять в залежність чи вихід на пенсію є з настанням граничного віку чи достроково за станом здоров'я.
Таким чином, для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів закон передбачає одночасного настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачеві призначена пенсія по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.12.2010 року, а стаж роботи позивача на державній службі на момент звільнення становить 21 рік, 2 місяці та 16 днів.
Враховуючи, що в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, то використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
Виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих норм суд приходить до висновку, що право на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", за наявності стажу державної служби 10 років.
Отже, позивач вийшов на пенсію як державний службовець у зв'язку з достроковим звільненням зі служби на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, а тому не втратив права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу».
У даному випадку позивач фактично припинив трудові відносини з відповідачем, потім звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця, а після призначення йому пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", звернувся до відповідача із заявою від 29.12.2011 року про виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначив про вихід на пенсію державного службовця.
Позивач на момент звільнення мав не менше 10 років стажу державної служби та вийшов на пенсію державного службовця, тобто набув права на грошову допомогу, передбачену частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».
Підстава звільнення позивача зі служби в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2009 року в справі № К-22972/07.
Висновки суду також узгоджуються з позицією викладеному у листі Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо виплати грошової допомоги" від 12.10.2009 року направленого Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель, де вказано, що виплата грошової допомоги за нормою 37 Закону України "Про державну службу" застосовуються також і при достроковому виході на пенсію державних службовців.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечення відповідача не спростовують підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так. зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”. Працівникові, який звільняється за станом здоров'я, вихідна допомога на підставі ст. 44 КЗпП виплачується в тому разі, коли трудовий договір із ним розривається з ініціативи роботодавця за п. 2 ст. 40 КЗпП.
Вказані положення Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 не суперечать висновкам суду про те, що позивач набув права на грошову допомогу, передбачену частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу»так, як виплата працівникові вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП, який звільняється за станом здоров'я при розірванні трудового договору із ним з ініціативи роботодавця за п. 2 ст. 40 КЗпП є загальною нормою, в даному випадку позивачеві, який має стаж державної служби більше 10 років та вийшов на пенсію державного службовця, виплачується вихідна допомога згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”.
Оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набув право на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу".
Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
Керуючись 2, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Держкомзему у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 15 квітня 2011 року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.