Справа № 2-а/1970/1486/11
"19" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача - Костишин Л.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Гусятинському районі
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0005611700, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (надалі по тексту -позивач, або СПД ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Гусятинському районі (надалі по тексту -відповідач, або ДПІ у Гусятинському районі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0005611700.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, що викладені в адміністративному позові. Вважають, що податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0005611700 є таким, що порушує права позивача у сфері публічно-правових відносин. Зокрема пояснили, що свідоцтво про сплату єдиного податку анульовано 08.09.2010 р. актом документальної планової перевірки від 08.09.2010 р. №399/17-00/2110709656. Однак, при його отримані та при здачах податкових звітностей з 01.01.2009р. по 08.09.2010 р. до ДПІ в Гусятинському районі жодних зауважень, щодо необхідності реєстрації як платника ПДВ позивачу не робили, хоча дані про суму виручки отриманої за 2009 р. були їм відомі ще на початку 2010 р., коли ОСОБА_1 отримав свідоцтво платника єдиного податку, а не встановлені 08.09.2010р. актом документальної перевірки №501/17-00/172110709656, як це неправдиво стверджується в зазначеному акті. Позивач та його представник вважають, що ДПІ в Гусятинському районі незаконно з умислом майбутніх донарахувань ПДВ та штрафів, видало свідоцтво ОСОБА_1 01.01.2010 р., яке не мало право видавати. Враховуючи вищенаведене, вважають податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0005611700 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім цього зазначили, що при загальній системі оподаткування працівниками ДПІ в Гусятинському районі, що проводили перевірку та виявили вищезазначений факт, повинні були врахувати повернення позивачем невикористаного авансу відділу Гусятинської районної державної адміністрації в сумі 71378, 00 грн. Позивач і його представник ствердили, що дані кошти не являлися виручкою від виконання будівельно-ремонтних робіт, а повернення їх замовнику не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов'язань по ПДВ. З таких мотивів, вважають, що податкові зобов'язання на суму 50900,00 грн. виникли з 30.09.2011 р., тобто з дати оформлення акта приймання робіт №6, а не від 21.07.2010 р., як це вважають працівники податкової служби.
Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтувала тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що СПД ОСОБА_1 за 12 календарних місяців 2009 року одержав 554308,00 грн. виручки від здійснення своєї діяльності і з 1 січня 2010 року повинен перебувати на загальній системі оподаткування. На підставі акта перевірки анульовано свідоцтво про сплату СПД ОСОБА_1 єдиного податку серії Ж№371309 від 01.01.2010 р. З січня 2010 року позивач мав зареєструватися платником податку на додану вартість. СПД ОСОБА_1 зареєструвався платником податку на додану вартість лише 20 вересня 2010 року. Відповідно на підставі акта перевірки від 12.11.2010 р. ДПІ в Гусятинському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0003981700/0, яке відкликане та винесене податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 р. №000031700/0, яке також відкликане та винесене остаточне податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 р., яке і оспорюється позивачем. Згідно даного податкового повідомлення-рішення №003991700/0 сума податкового зобов'язання склала 45768,36 грн. в тому числі 34469,89 грн. податку на додану вартість та 11298,47 грн. штрафних санкцій застосованих відповідно до п.п. 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення податкових зобов'язань).
З врахуванням викладеного, представник ДПІ в Гусятинському районі вважає дії податкового органу правомірними, а податкове повідомлення рішення від 13 квітня 2011 року №003991700/0 прийнятим на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Крім пояснень сторін, судом досліджено ряд письмових доказів поданих позивачем, представником позивача та представником відповідача та витребуваних з ініціативи суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, проаналізувавши їх на підставі чинного законодавства, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 05.12.1990 р. та відповідно до направлень від 26.08.2010 р. №000160 було проведено документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання CПД ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
В результаті проведеної перевірки було складено акт від 08.09.2010 р. № 399/17-00/2110709656. В якому зазначено факт порушення п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме, обсяг виручки від реалізації продукції перевищив 500 000,00 грн. На підставі акта перевірки анульовано свідоцтво про сплату СПД ОСОБА_1 єдиного податку серії Ж№371309 від 01.01.2010 р.
На підставі п.1, п.3 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 05.12.1990 р. було проведено документальну невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання CПД ОСОБА_1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 р.
В результаті проведеної перевірки було складено акт від 12.11.2010 р. № 501/17-00/2110709656. Перевіркою встановлено порушення п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 р. та п.п.4.1.4а п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення податкових зобов'язань).
За результатами розгляду акта ДПІ в Гусятинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003981700/0 від 26 листопада 2010 року, де зазначено, що СПД ОСОБА_1 порушив пп. 17.1.3, 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181-ІІІ від 21.12.2000 р., внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 44488,42 грн. в тому числі за основним платежем -33485,32 грн. та штрафними фінансовими санкціями - 11003,1 грн. та № 0003991700/0 від 26 листопада 2010 р. про сплату 510 грн. штрафу.
На дані податкові повідомлення-рішення позивачем 16.12.2010 року подана скарга до ДПІ у Гусятинському районі. В результаті розгляду цієї скарги винесено податкове повідомлення-рішення №0000031700/0 від 28 січня 2011 року на суму грошового зобов'язання - 44488,42 грн. в тому числі за основним платежем - 33485,32 грн. та штрафними фінансовими санкціями - 11003,1 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Гусятинському районі від 13 квітня 2011 року, №003991700/0 сума податкового зобов'язання склала 45768,36 грн., в т.ч. 34469,89 грн. податку на додану вартість та 11298,47 грн. штрафної санкції застосованої відповідно до п.п. 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Листом ДПІ у Гусятинському від 13.04.2011 р. податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2011р. № 000031700/0 відкликане.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3.07.1998 р. №727/98 із змінами і доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 2 цього Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Статтею 5 зазначеного Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених ст.1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Як видно з матеріалів справи СПД ОСОБА_1 в період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року одержав 554308,00 грн. виручки від реалізації товарів (робіт, послуг). З 1 січня 2010 року по 20.09.2010 року він перебував на спрощеній системі оподаткування, хоча мав зареєструватися платником ПДВ з 01.01.2010 р., а не з 20.09.2010 р., як це зроблено позивачем.
Відповідно до пп. б п.2.1.ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон про ПДВ) платником податку на додану вартість є: будь-яка особа яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку. В свою чергу, відповідно до п.2.3. ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм та обставин справи, суд вважає, що СПД ОСОБА_1 перебуваючи з 01.01.2010 року на спрощеній системі оподаткування, зобов'язаний був зареєструватись з цього часу платником податку на додану вартість.
Абзацом другим пункту 9.4 статті 9 Закону про ПДВ передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом. Крім того, відповідно до абзацу четвертого вищезазначеного пункту, якщо особа не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки тоді дана особа несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту в) пункту 9.8 статті 9 цього Закону реєстрація діє до дати її анулювання, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахуванні чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»- «б»цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»- «г»цього пункту.
Пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону визначено, що платники податку визначені підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплати на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів, у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (який діяв на момент вчинення порушення), встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, у разі коли платник податків не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого п.п. 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ в Гусятинському районі приймаючи оспорюване рішення діяла відповідно до вимог чинного законодавства, а тому приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Гусятинському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0005611700, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подасться протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 липня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.