Справа № 2-а/1970/1514/11
"18" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.
за участю:
представника позивача - Іванціва Ю.С.;
представника відповідача - Рацина Р.Р..;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланагра-Груп»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року №0001892305 та скасування пунктів з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04/36903903, як такі що є протиправними, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланагра-Груп»(далі по тексту -ТОВ «Ланагра-Груп»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -ТОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001892305 від 18 травня 2011 року.
До початку судового розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги. Позивач крім скасування податкового повідомлення-рішення просив також скасувати пункти з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04/36903903, як такі що є протиправними.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з метою підбору своїм покупцям мінеральних добрив максимально ефективного комплексу мінеральних складових для певного виду ґрунтів для забезпечення рослин доступними елементами живлення протягом періоду вегетації, товариством 01.11.10р. було укладено контракт з фірмою Ravenswood Import Export Ltd, яка взяла на себе зобов'язання по дослідженню ґрунтів на предмет їх фізико -хімічного складу. Разом з тим, п.1.2 цього контракту визначено, що Замовник, тобто Позивач зобов'язується надати зразки ґрунту та оплатити роботи з дослідження на умовах контракту.
На виконання своїх зобов'язань, Позивач у листопаді 2010р. передав представнику фірми Ravenswood Import Export Ltd зразки ґрунтів. Безпосередній аналіз цих ґрунтів проводився на території України портативною лабораторією марки 12», а дослідження та обробка результатів, як то було визначено п.1.3 Контракту на території Великобританії.
В подальшому, а саме 03.12.2010р. сторони контракту підписали акт виконаних робіт №1L/LG, вартість яких становить 38903 євро. При цьому, відповідно до п.5.2 Контракту, підписаний сторонами акт виконаних робіт є підтвердженням виконання таких робіт.
Позивач також вважає, що отримавши результати робіт згідно акту від 03.12.10 р., він правомірно з урахуванням вимог п.11.2 ст.11 та п.18.3 ст.18 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»включив до складу валових витрат вартість виконаних робіт фірмою Ravenswood Import Export Ltd, а тому, на його думку, податкове повідомлення -рішення Тернопільської ОДПІ від 18.05.11р. за №0001892305 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Крім того, позивач не погоджується з пунктами з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04/36903903, вважає їх протиправними та такими, що впливають на порушення його прав та обов'язків, оскільки даними висновками встановлено нібито відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відсутність операцій, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4,ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок нікчемності договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Яра Україна», ТОВ «НВП «Агростатус», ТОВ «Агросем», ПСП «Амарант Агро», СПД -ФО ОСОБА_3, ТОВ «Транс -Логістик Плюс»та з ТОВ Вєлєна В» з підстав передбачених ст.203, ст.215, 216, 228 ЦК України.
Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки вищезгадані договори купівлі -продажу та поставки (як на придбання так і на продаж) судом недійсними не визнавалися.
Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
На думку позивача, відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентами умов згаданих вище договорів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.
Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, проведеною перевіркою встановлено порушення вимог ст.ст.3, 4, 5, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Підставою для визначення відповідної суми грошового зобов'язання, на думку Тернопільської ОДПІ, стало нібито наявність порушень пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні валових витрат по отриманих послугах від фірми od Import Export Ltd»в сумі 287300,00 грн.
Вказане порушення, за висновком акту перевірки та на думку представника відповідача, полягає у відсутності у Позивача документів, які б підтверджували факт отримання товариством робіт від нерезидента по проведенню дослідження ґрунтів на предмет їх фізико-хімічного складу, а також документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю товариства.
Представник відповідача також вказав, що позовні вимоги в частині скасування п.п.1-12 акту перевірки є безпідставними, оскільки акт перевірки жодним чином не впливає на права позивача, так як є службовим документом який лише фіксує порушення податкового, валютного чи іншого законодавства платниками податків за наслідками проведеної перевірки. Зачіпати права та інтереси позивача може тільки податкове повідомлення-рішення, яке виноситься за результатами розгляду акта перевірки.
З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.
Крім пояснень представників сторін, судом допитано свідків та досліджено письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем та витребовувались з ініціативи суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Позиція суду щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0001892305 від 18 травня 2011 року.
Судом встановлено, що за результатами проведеної Тернопільською ОДПІ планової виїзної перевірки ТОВ «Ланагра Груп»за період з 13.01.10р. по 31.12.10р. податковим органом складено акт від 29.04.10р. №2335/23-04/36903903.
За наслідками розгляду акту Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001892305 від 18.05.10р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 74231,25 грн., з яких 59385,00 грн. - основний платіж, а 14846,25 грн. штрафні санкції.
Дане податкове повідомлення -рішення отримане позивачем 25.05.11р., про що свідчить відбиток штемпеля на поштовому конверті.
З податкового повідомлення -рішення від 18.05.11р. вбачається, що підставою для його винесення, на думку податкового органу є нібито наявність порушень вимог ст.ст.3, 4, 5, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Підставою для визначення відповідної суми грошового зобов'язання, на думку Тернопільської ОДПІ, стала наявність порушень пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні валових витрат по отриманих послугах від фірми Import Export Ltd»в сумі 287300,00 грн. Вказане порушення, за висновком акту перевірки, полягає у відсутності у Позивача документів, які б підтверджували факт отримання товариством робіт від нерезидента по проведенню дослідження ґрунтів на предмет їх фізико-хімічного складу, а також документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю товариства.
Суд повністю погоджується з таким висновком податкового органу враховуючи наступне:
Так, відповідно до п.3.1 Статуту товариства метою його створення є здійснення підприємницької діяльності для задоволення ринку в продукції та послугах, що надаються товариством і одержання, в результаті цього прибутку. П. 3.2 Статуту визначено перелік основних видів діяльності товариства, до яких, крім іншого, належить оптова та роздрібна торгівля мінеральними добривами та агрохімікатами та надання послуг у рослинництві.
Здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ Ланагра Груп" уклало зовнішньоекономічний контракт на отримання послуг від нерезидента, а саме: Контракт від 01.11.2010р., укладений з фірмою Import Export Ltd» на імпорт робіт по проведенню дослідження грунтів на предмет їх фізико-хімічного складу - комплексний аналіз з визначенням хімічного складу грунту та його фізичних властивостей.
Згідно умов даного контракту відбір зразків проводиться на території України, а дослідження проводяться на території Великобританії.
На виконання умов цього контракту від нерезидента отримано послуг з аналізу ґрунту згідно з актом виконаних робіт №1L/LG від 03.12.2010 року на суму 38 903 євро.
Відповідно до п.1 акту виконаних робіт, Виконавець виконав роботи по проведенню дослідження ґрунтів на предмет їх фізико-хімічного складу - комплексний аналіз з визначенням хімічного складу ґрунту та його фізичних властивостей.
У періоді, що підлягав перевірці, перерахування фірмі od Import Export Ltd» валютних коштів не проводилось, оскільки станом на 31.12.2010 року по цьому контракту рахується кредиторська заборгованість в сумі 38 903 євро, що відображено в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 632.
Відповідно до даних контракту, місцезнаходження фірми ood Import Export Ltd»є Британські Віргінські острови.
Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 77-р із змінами та доповненнями від 01.02.2006 року № 44-р «Про перелік офшорних зон», Британські Віргінські острови включено в перелік офшорних зон.
Пунктом 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було передбачено, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податків на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).
Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус»розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податків виписку із правоустановчих документів, легалізованих відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (не офшорний) статус такого нерезидента.
Суд також враховує те, що при проведенні перевірки не виявлено, а Позивачем не надано документів, що підтверджують факт виконання п.4.6. розділу 4 «Зобов'язання Сторін»контракту, а саме не надано документів, що підтверджують факт переміщення зразків ґрунту через митний кордон України.
Частинами другою та третьою ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІІ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.
Суд повністю погоджується з позицією податкового органу та вважає, що для підтвердження включення витрат на імпорт робіт по проведенню дослідження грунтів на предмет їх фізико-хімічного складу до складу валових витрат товариства необхідні документи, оформлені відповідно до вя встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме:
- документи, що підтверджують факт отримання товариством робіт по проведенню дослідження грунтів на предмет їх фізико-хімічного складу від нерезидента;
- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю товариства.
Витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 ро«з 334/94-ВР передбачено особливий порядок податкового обліку.
Суд вважає, що ні при проведенні перевірки, ні в судовому засіданні позивачем не доведено зв'язку витрат, понесених у зв'язку з виконанням фірмою Import Export Ltd» робіт по проведенню за межами митного кордону України дослідження грунтів на предмет їх фізико-хімічного складу, з основною діяльністю товариства.
Аналізи грунтів долучені до матеріалів справи суд не може вважати такими, що можуть бути використані в господарській діяльності, оскільки викладені вони на іноземній мові.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року прийнято обґрунтовано та правомірно, підстав для його скасування немає.
Позиція суду щодо позовних вимог в частині скасування пунктів з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04/36903903, зводиться до наступного:
Відповідачем в акті перевірки стверджується про відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відсутність операцій, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4,ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок нікчемності договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Яра Україна», з ТОВ «НВП «Агростатус», з ТОВ «Агросем», з ПСП «Амарант Агро», з СПД -ФО ОСОБА_3, з ТОВ «Транс -Логістик Плюс»та з ТОВ Вєлєна В» з підстав передбачених ст.203, ст.215, 216 ст.228 ЦК України.
Суд не погоджується із висновками акту перевірки від 29.04.11р. внаслідок невірного застосування до спірних правовідносин Відповідачем норм ЦК України, Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.
Так, проведеною перевіркою нібито встановлено, що Позивач безпідставно відніс до скоригованого валового доходу протягом 2010 року 2 484 065,00 грн., в тому числі: за перший квартал 2010 року в сумі 2057898,00 грн. та 4 квартал 2010р. в сумі 426 167,00 грн., за рахунок здійснення операцій, вчинених в порушення ч.1 ст.203, ч.2 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦКУ в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). До таких правочинів, Відповідачем віднесено договори, укладені Позивачем з ТОВ «Яра Україна»договір купівлі -продажу №2010/03/10 від 10.03.10р., з ТОВ «НВП «Агростатус» договір купівлі -продажу №2010/03/03 від 03.03.10р., з ТОВ «Агросем»договір №2010/10/05 від 05.10.10р., з ПСП «Амарант Агро»договір №2010/10/25 від 25.10.10р. та усний договір з СПД -ФО ОСОБА_3, оформлений видатковою накладною №РН-0000128 від 26.10.10р.
Крім цього, Відповідач вважає, що господарські операції з вищенаведеними контрагентами оформлені відповідними фінансово-господарськими документами без фактичного їх виконання, що підтверджується наступними факторами:
- відсутність у Позивача доказів набуття права власності на товар, реалізований в подальшому згаданим вище контрагентам;
- відсутність сертифікату відповідності;
- відсутність актів прийому - передачі продукції по кількості, якості та комплектності відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітража при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966р. № П-7;
- відсутність товарно -транспортних накладних.
Суд вважає, що такі висновки податкового органу не відповідають обставинам справи.
Зокрема, 10.03.2010 року між Позивачем та ТОВ «Яра Україна» було укладено договір купівлі -продажу №2010/03/10 згідно з яким, Позивач продав ТОВ «Яра Україна»208,76 т. міндобрив загальною вартістю 1594927,24 грн. (з ПДВ). Дана господарська операція оформлена видатковою накладною №РН-0000003 від 12.03.10р. та податковою накладною №3 від 12.03.10р. Розрахунки за проданий товар проведено в повному обсязі.
При цьому слід зауважити, що необхідність підтверджувати наведену господарську операцію та виконання умов договору від 10.03.10р. іншими документами, а саме: актом приймання -передачі, товарно -транспортною накладною та сертифікатом якості спростовується умовами договору. Так, п.3 розділу «передача товару»договору від 10.03.10р. визначено, що приймання -передача товару оформляється накладною на відпуск товару в момент його передачі Покупцю. В свою чергу, п.4 даного розділу встановлено, що приймання -передача товару по кількості та якості, асортименту та комплектності складаються лише для виявлення можливих недоліків товару в момент передачі товару. Таким чином, застосування Інструкцій П-6 та П-7 можуть бути застосовані у випадках, коли основними чи особливими умовами поставки не передбачений інший порядок прийняття продукції по кількості та якості.
Крім того, п.6 наведеного розділу передбачає, що доставка товару здійснюється Покупцем за власний рахунок, а тому оформлення транспортної накладної на підтвердження укладеного договору перевезення може мати місце, в даному випадку, по відношенню до ТОВ «Яра Україна».
Аналогічні спростування висновків акту перевірки стосуються виконання Позивачем договору купівлі -продажу №2010/03/03 від 03.03.10р., укладеного з ТОВ «НВП «Агростатус», яке в свою чергу підтверджено видатковими накладними №РН-0000001 від 04.03.10р., №РН-0000002 від 05.03.10р. та податковими накладними № 1 від 04.03.10р., № 2 від 05.03.10р. Розрахунки по даному Договору проведено в повному обсязі.
Крім того, підтверджено належним виконанням Договір №2010/10/05, укладений 05.10.10р. Позивачем з ТОВ «Агросем». Виконання зобов'язань по якому оформлено видатковою накладною №РН-0000119 від 26.10.10р. та податковою накладною від 26.10.2010 р., а також товарно -транспортною накладною від 26.10.10р. Розрахунки по даному договору проведено в повному обсязі.
Виконані Позивачем взяті на себе зобов'язання по договору №2010/10/25 від 25.10.10р. з ПСП «Амарант Агро». Господарська операція, що була здійснена на виконання даного договору підтверджена видатковою накладною №РН-0000142 від 22.11.10р., податковою накладною від 22.11.2010 р., а також товарно -транспортною накладною від 22.11.10р. Більше того, розрахунки по даному договору проведено в повному обсязі.
Знайшла і своє фактичне та документальне підтвердження реалізація Позивачем міндобрива СПД -ФО ОСОБА_3, зокрема згадана господарська операція оформлена видатковою накладною №РН-0000128 від 26.10.10р., товарно -транспортними накладними від 26.10.10р.
Щодо твердження Відповідача про відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування, відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) - є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- датою збільшення валового доходу вважається або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
З урахуванням вимог, встановлених ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових доходів з податку на прибуток суми коштів, що надійшли в рахунок оплати за товар по згаданих вище договорах.
Крім того, слід зауважити, що п.4.2. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено перелік випадків по отриманню коштів або майна платником податків, коли ці кошти або вартість майна не включаються до складу валового доходу, серед якого відсутні випадки по не включенню до складу валового доходу коштів від реалізованої продукції в межах господарської діяльності, а відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- платникам податку надано право самостійного визначення податку, що підлягає сплаті.
На підставі висновків про нікчемність договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Яра Україна», з ТОВ «НВП «Агростатус», з ТОВ «Агросем», з ПСП «Амарант Агро» та з СПД -ФО ОСОБА_3 встановлено завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в загальній сумі 496 812,87 грн., в тому числі за березень 2010р. в сумі 411579,54 грн., за жовтень 2010р. в сумі 62566,66 грн., за листопад 2010р. в сумі 22666,67 грн.
Проте, такі висновки Тернопільської ОДПІ не заслуговують на увагу, позаяк наведені вище договора не є нікчемними, обґрунтування яких наведено нижче, а нібито відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3,ст.4,ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується наступним.
Пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, крім інших, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, а базою оподаткування, згідно до ст.4 даного Закону -їх договірна вартість.
Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки з поставки товарів (робіт, послуг) вважається або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
З урахуванням вимог, встановлених пп.7.3.1 п.7.3 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», Позивач правомірно відобразив в податковій звітності за 2010р. з податку на додану вартість податкові зобов'язання з урахуванням коштів, отриманих в рахунок оплати за товар по згаданих вище договорах.
Втім, п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування, а ст.5 Закону операції, що звільнені від оподаткування до яких здійснені ТОВ «Ланагра Груп»операції з продажу мінеральних добрив не належать.
Проведеною перевіркою також встановлено нібито завищення Позивачем скоригованих валових витрат у сумі 2721603,00 грн. за період з 13.01.10р. по 31.12.10р., в тому числі: за перший квартал 2010 року в сумі 2026970,00 грн. та 4 квартал 2010р. в сумі 694633,00 грн., за рахунок здійснення операцій, вчинених в порушення ч.1 ст.203, ч.2 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦКУ в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.1,п.5 ст.203 ЦК України). До таких правочинів, Відповідачем віднесено: договора купівлі -продажу №03-03-2010 від 03.03.10р. та №09-03-2010 від 09.03.10р., укладені Позивачем з ТОВ «Транс -Логістик Плюс»та договір поставки №20101020, укладений з ТОВ Вєлєна В»20.10.10р.
Однак, суд не може погодитись з таким висновком Відповідача з огляду на таке:
Предметом Договору №03-03-2010, укладеного Позивачем з ТОВ «Транс -Логістик Плюс»03.03.10р. є обов'язок продавця передати у власність Покупця мінеральні добрива загальною вартістю, відповідно до Специфікації до договору, 847 875,00 грн.
На виконання умов згаданого Договору, ТОВ «Транс -Логістик Плюс»04.03.10р. на підставі видаткової накладної №456, податкової накладної №456 поставило Позивачу мінеральних добрив на загальну суму 448325,00 грн. (в т.ч. ПДВ 74720,00 грн.), а 05.03.10р. на підставі видаткової накладної №463 та податкової накладної №463 поставило Позивачу мінеральних добрив на загальну суму 399550,00 грн. (в т.ч. ПДВ 66591,67,00 грн.). Відповідні партії мінеральних добрив були доставлені на ТОВ НВП «Агростатус»згідно листа від 03.03.10р., вантажним автомобілем, що використовується в діяльності ПП ОСОБА_6 Підтвердженням факту транспортування товару є товарно -транспортна накладна від 05.03.10р., акт виконаних робіт від 05.03.10р. №ОУ-35 та проведені розрахунки за надані послуги.
Слід зауважити, що право власності Позивача на придбаний товар на підставі згаданих документів перейшло в момент оформлення накладних на відпуск товару, що відповідає вимогам п.4.3 Договору від 03.03.10р.
На аналогічних умовах Позивачем 09.03.10р. укладено договір купівлі -продажу товару №09-03-2010 з ТОВ «Транс -Логістик Плюс» на поставку мінеральних добрив загальною вартістю 1 584 488,40 грн. (в т.ч. ПДВ 264 081,40 грн.). Так, на підставі накладної №501 від 12.03.10р. Позивач одержав 208,76 т. мінеральних добрив загальною вартістю 1584 488,40 грн. В свою чергу,ТОВ «Транс -Логістик Плюс» надав ТОВ «Ланагра Груп»податкову накладну від 11.03.10р. №493. Факт поставки, на виконання розділу 4 цього договору, даної партії мінеральних добрив підтверджується товарно -транспортною накладною від 12.03.10р. (перевізник ТОВ «Інтернешенл Транс Компані»), актом здачі -приймання робіт №0707/4 від 12.03.10р.та проведеними розрахунками.
Також, 20.10.10р. Позивачем укладено договір поставки за №20101020 згідно до умов якого ТОВ «Вєлєна В»зобов'язується поставити Позивачу на умовах самовивозу (п.4.1 договору) товар в кількості та вартістю, що зазначається в накладних ( п.2.1 та п.5.1 договору). При цьому, згідно до п.4.2 договору, товар що поставляється супроводжується, крім накладної ще і податковою накладною.
Згідно до умов цього договору, ТОВ «Вєлєна В»на підставі видаткової накладної №РН-251001 від 25.10.10р. поставило Позивачу 22 т. мінеральних добрив загальною вартістю 143000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23833,33 грн.); на підставі видаткової накладної №РН-251002 від 25.10.10р. поставило Позивачу 7,2 т. мінеральних добрив загальною вартістю 46800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.); на підставі видаткової накладної №РН-261001 від 26.10.10р. поставило Позивачу 20 т. мінеральних добрив загальною вартістю 130000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.); на підставі видаткової накладної №РН-261002 від 26.10.10р. поставило Позивачу 20 т. мінеральних добрив загальною вартістю 130000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.); на підставі видаткової накладної №РН-261004від 26.10.10р. поставило Позивачу 6,0 т. мінеральних добрив загальною вартістю 39000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6500,00 грн.). Крім того, ТОВ «Вєлєна В»надало Позивачу податкові накладні №840 від 25.10.10р., №841 від 25.10.10р., № 855 від 26.10.10р., №856 від 26.10.10р., №858 від 26.10.10р.
Факт поставки, на виконання п.4.1 розділу 4 цього договору, даної партії мінеральних добрив підтверджується товарно -транспортними накладними від 25.10.10р. (перевізник СПД -ФО ОСОБА_4), актом здачі -приймання робіт №2710/1 від 27.10.10р. та проведеними розрахунками, а також товарно -транспортними накладними від 26.10.10р. (перевізник СПД -ФО ОСОБА_5), актом здачі -приймання робіт №6 від 26.10.10р. та проведеними розрахунками.
Відповідність наведених документів, крім договорів, в частині їх складання вимогам податкового та фінансового законодавства, в тому числі п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року за №165, не заперечується Відповідачем.
Пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
При цьому, слід врахувати, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає визначення валових витрат до яких належать сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Під господарською діяльністю, в розумінні п.1.32 ст.1 Закону вважається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Разом з тим, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи у позивача є всі необхідні документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю товариства, а саме: видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, податкові накладні, виписки по рахунках.
З урахуванням вимог щодо ведення податкового обліку, встановлених ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Ланагра Груп»правомірно відобразили в обліку та податковій звітності за 2010р. з податку на прибуток суми коштів, сплачених в рахунок оплати за товар по згаданих вище договорах.
Також проведеною перевіркою, крім іншого, на підставі висновків про нікчемність договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Транс - Логістик Плюс» та з ТОВ Вєлєна В»встановлено завищення податкового кредиту в загальній сумі 486860,57 грн., в тому числі за березень 2010р. в сумі 405393,90 грн., за жовтень 2010р. в сумі 81466,67 грн.
Проте, такі висновки Тернопільської ОДПІ не заслуговують на увагу, позаяк наведені вище договори не є нікчемними, обґрунтування яких наведено нижче, а нібито відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3,ст.4,ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується наступним.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду, крім іншого, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку, серед іншого, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів в рахунок оплати товарів або за дата отримання податкової накладної.
Таким чином, наявність податкових накладних, отриманих Позивачем від ТОВ «Транс -Логістик Плюс» та ТОВ Вєлєна В»дає товариству підстави для формування податкового кредиту.
Слід зауважити, що згідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Лише у разі відсутності податкових накладних у платника податків на момент проведення перевірки, для останнього встановлено відповідальність.
При цьому слід врахувати, що проведеною Відповідачем перевіркою не встановлено відсутність податкових накладних, за якими у Позивача встановлено завищення податкового кредиту. Більше того, згадані вище податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо висновку Тернопільської ОДПІ про нібито нікчемність укладених із своїми контрагентами угод, перелік яких наведено вище, з підстав передбачених п.1,п.5 ст.203 та п.1, п.2 ст.215 ЦК та ст.228 ЦК України слід зазначити, що податковим органом зроблено два взаємовиключні висновки: з однієї сторони, сторони не виконали істотні умови договорів, що в подальшому не спричинили реального настання наслідків (безтоварність операцій) тобто договори є невиконаними, з іншої -вони порушують публічний порядок, тобто є нікчемними.
Так, в акті, а також у додатку №2 до нього, Відповідачем при дослідженні істотних умов договорів, укладених Позивачем із своїми контрагентами не доведено яким же чином останні за змістом та формою не відповідають вимогам Закону.
Одночасно, під час перевірки зроблено висновок, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції з продажу товарів мали нереальний товарний характер, оскільки товар не придбавався, не перевозився, а відтак не міг продаватись, а єдиною метою їх документального оформлення було виключно отримання податкової вигоди, в тому числі і для третіх осіб.
У цьому Відповідач вбачає порушення публічного порядку через намагання заволодіння дохідною частиною бюджету.
Проте, погодитись з таким висновком податкового органу суд не може, оскільки ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію договору, тобто - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як свідчать обставини справи, вищезгадані договора купівлі -продажу та поставки (як на придбання так і на продаж) судом недійсними не визнавалися.
Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентами умов згаданих вище договорів.
Аналогічна позиція відображена у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9.
Також судом взято до уваги те, що ТОВ «Яра Україна», ТОВ «НВП «Агростатус», ТОВ «Агросем», ПСП «Амарант Агро», СПД -ФО ОСОБА_3, ТОВ «Транс -Логістик Плюс»та ТОВ Вєлєна В» на час здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відтак мали право на укладення договорів та виписування податкових накладних.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. При цьому слід зауважити, що доказів недостовірності відомостей про фактичне місцезнаходження контрагентів позивача та обізнаності позивача з їх недостовірністю Відповідачем в акті перевірки не наведено.
З врахуванням викладеного суд вважає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїм контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про їх фактичне місцезнаходження, наведених у зазначеному реєстрі.
Разом з тим, встановивши безпідставність, необгрунтованість та неправомірність висновків податкового органу, про відсутність операцій, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відсутність операцій, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4,ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок нікчемності договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Яра Україна», з ТОВ «НВП «Агростатус», з ТОВ «Агросем», з ПСП «Амарант Агро», з СПД -ФО ОСОБА_3, з ТОВ «Транс -Логістик Плюс»та з ТОВ Вєлєна В» з підстав передбачених ст.203, ст.215, 216 ст.228 ЦК України, суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування пунктів з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04/36903903, виходячи з наступного:
Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС з 1 січня 2011 року врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі по тексту -Порядок 984).
Абзацом 1 пункту 3 розділу I Порядку 984 визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п. 7 розділу IV Порядку 984, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято тоді як вийшли всі законні строки щодо його прийняття.
Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.
Згідно ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ланагра-Груп»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року №0001892305 та скасування пунктів з 1 по 12 включно висновку акту перевірки Тернопільської ОДПІ від 29 квітня 2011 року №2335/23-04, як такі що є протиправними, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 липня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.