Копія
06 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/5541/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Собор-75" до Державної податкової інспекції в місті Суми, першого заступника начальника Державної податкової інспекції в м. Суми Зіменко Н.П. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Собор-75» (далі - позивач, ТОВ «Собор-75») звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), першого заступника начальника Державної податкової інспекції в м. Суми Зіменко Н.П. (другий відповідач), в якій просило:
- визнати незаконною відмову ДПІ в м. Суми від 22.07.2011 року у реєстрації позивача платником податку на додану вартість;
- зобов'язати ДПІ в м. Суми зареєструвати позивача платником податку на додану вартість.
Свої вимоги мотивує тим, що товариство неодноразово зверталося до ДПІ в м. Суми із заявою про реєстрацію платника податку на додану вартість, однак в такій реєстрації відповідачем було відмовлено. Відмову, викладену в листі від 22.07.2011р. з підстав відсутності юридичної особи за місцем знаходження, позивач вважає незаконною, оскільки вона є точною копією листа відмови від 05.04.2011 року, але підписана іншою посадовою особою. При цьому ТОВ «Собор-75» вказує, на те, що підприємством перед подачею заяви про реєстрацію були підтверджені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу та повідомлено ДПІ в м. Суми про те, що ТОВ «Собор-75» здійснює господарську діяльність в орендованих приміщеннях за тією ж адресою, зазначеної в Єдиному державному реєстрі про що надані відповідні документи. А тому позивач стверджує, що відмова ДПІ в м. Суми у реєстрації платником податку на додану вартість носить формальний характер, а заява про реєстрацію платником податку на додану вартість фактично не розглядалась, та є незаконною, вчинена з порушенням приписів ст.183 Податкового кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що у реєстраційній заяві платника податку на додану вартість 1-ПДВ місцезнаходження платника не відповідало дійсним даним, що засвідчено актом перевірки місцезнаходження підприємства, складеного ГВПМ ДПІ в м. Суми за №581/7/26-345 від 20.07.2011року, згідно якого підприємство ТОВ «Собор-75» за адресою вказаною в реєстраційній заяві 1-ПДВ (форма №1-ПДВ, вх.ДП №305 від 11.07.2011р.) не знаходиться. Виходячи з цього, враховуючи, що підприємство згідно баз даних ДПІ в м. Суми має стан відмінний від основного - 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), ДПІ в м. Суми вважала, що відповідачем правомірно у відповідності до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №978 від 22.12.2010р., було відмовлено у реєстрації особи платником податку на додану вартість. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.25).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав. Відмітив, що незважаючи на подані і після відмови від 22.07.2011р. заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, ДПІ в м. Суми реєстрацію позивача платником податку не здійснює. Просив позовні вимоги задовольнити
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.25), просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Другий відповідач в судове засідання, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.54), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Собор-75» зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради 01.03.2010р., та взятий на облік в ДПІ в м. Суми як платник податків, що підтверджується поясненнями представників сторін, копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.36), та про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за номером 1 632 102 0000 007618, юридичній особі присвоєно код 36898202 (а.с.49-50).
З матеріалів справи (а.с.7-13,32-48,61-67) вбачається, що ТОВ «Собор-75» неодноразово зверталось до ДПІ в м. Суми з заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість за форою №1-ПДВ, однак в усіх випадках відповідачем було відмовлено у реєстрації позивача платником податку на додану вартість.
11 липня 2011року позивач вкотре звернувся до ДПІ в м. Суми із заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість за формою №1-ПДВ, до якої були додані, зокрема, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, журнал-ордер і відомість по рахунку 3611 (а.с.41-48).
За результатами розгляду даної заяви, ДПІ в м. Суми листом від 22 липня 2011 року №58435/10/15-345 (а.с.7) позивача було повідомлено про відмову в реєстрації ТОВ «Собор-75» платником податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що у реєстраційній заяві платником податку на додану вартість внесені недостовірності дані місцезнаходження платника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є в тому числі будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість, присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 02 грудня 2010 року №2755 (в подальшому - Положення).
Відповідно до пп.5.1, п.5 розділу ІІІ вказаного Положення, п.п.183.1,183.7 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ. Така заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Згідно п.п.7,8 розділу ІІІ реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню. У заяві про реєстрацію платника ПДВ указується спосіб отримання свідоцтва про таку реєстрацію - поштою або безпосередньо в податковому органі. Якщо особа обрала спосіб отримання свідоцтва поштою, то оплату вартості поштових послуг щодо відправлення свідоцтва така особа має здійснити до отримання свідоцтва шляхом подання до податкового органу поштових марок на суму, що відповідає вартості послуг поштового зв'язку з пересилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Як встановлено в судовому засіданні у відповідності до вказаних вище норм позивачем було подано заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням з зазначенням підстав для реєстрації як платника податку (а.с.41-45). При цьому суд звертає увагу на те, що реєстраційна заява позивача від 11 липня 2011року (а.с.41-45) повністю відповідала наведеним вище вимогам Положення та Податкового кодексу України.
Згідно п. 12 розділу ІІІ Положення, п.183.9 ст. 183 Податкового кодексу України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N2-ПДВ не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ податковим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника ПДВ не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві. Такого свідоцтва, як встановлено в судовому засіданні, видано позивачу не було та з посиланням на Положення (зокрема, п.п.9,10), повідомлено ТОВ «Собор-75» про відмову в реєстрації платником податку на додану вартість (а.с.7).
Дійсно відповідно до п. 9 розділу ІІІ Положення, на який посилається відповідач, при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.
Разом з тим, відповідно до вказаного ж пункту Положення дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям саме Єдиного державного реєстру. Лише у разі, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган відповідно до п.10 розділу ІІІ Положення звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). При цьому з метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру (п.9 розділу ІІІ Положення).
Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень представника відповідача, письмових заперечень та інших матеріалів, що містяться у справі (а.с.7,25), таких запитів до державного реєстратора з метою отримання витягу з Єдиного державного реєстру, ДПІ в м. Суми зроблено не було, при цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.07.2011р. запису про відсутність за місцезнаходженням позивача внесено не було (а.с.49-50), адреса, зазначена у заяві про реєстрацію - АДРЕСА_1, відповідала відомостям, що містились в Єдиному державному реєстрі (а.с.49-50), до того ж реєстраційна заява позивача від 11 липня 2011року (а.с.41-45) повністю відповідала формі та була заповнена з дотриманням приписів Податкового кодексу України та Положення, з чим погодився представник відповідача в судовому засіданні, заперечень з цього приводу у письмовому заперечення не наведено (а.с.25), а тому доводи відповідача про недостовірність даних місцезнаходження платника, судом не можуть бути прийняті до уваги.
В своєму запереченні податковий орган відмічає (а.с.25), що саме у зв'язку з наданням недостовірних даних у заяві, які ДПІ в м. Суми встановила згідно власних баз даних (а.с.25,26-28), відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у реєстрації платником податку. Однак, суд відмічає, що вичерпний перелік підстав, згідно яких податковий орган має право відмовити у реєстрації платником податку на додану вартість визначено п.183 ст. 183 Податкового кодексу України згідно якого орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, (що не було підставою для відмови у реєстрації платником податку (а.с.7) та не ставилось під сумнів відповідачем) або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.
В свою чергу вичерпний перелік обставин, які є підставою для анулювання реєстрації передбачено ст. 184 Податкового кодексу України, згідно якої реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:
а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;
б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;
в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;
г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;
ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;
д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;
е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;
є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;
ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;
и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
В той же час доказів наявності вказаних вище обставин, відповідачем, всупереч ч.2 ст. 71 КАС України, суду не надано, наявність таких обставин в судовому засіданні встановлено не було. При цьому така обставина, як внесення у реєстраційну заяву недостовірних даних місцезнаходження платника, не була підтверджена в судовому засіданні та спростована встановленими обставинами у справі та дослідженими доказами, зокрема, копією договору оренди нежитлових приміщень (а.с.9), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому, зокрема, у період з 20.12.2010р. по 07.09.2011р. були підтверджені відомості про юридичну особу, а 30.09.2011р. позивачем додатково підтверджено відомості про юридичну особу (а.с.58-60).
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку, що неприйняття заяви про реєстрацію ТОВ «Собор-75» в якості платника податку на додану вартість вчинене поза межами повноважень ДПІ в м. Суми, з порушенням приписів Податкового кодексу України, дана відмова не відповідає нормам ч.3 ст.2 КАС України, ст.19 Конституції України та є незаконною, а тому враховуючи, що станом на момент винесення листа-відмови та станом на сьогодні, підстави для відмови у реєстрації платником податку на додану вартість, визначених Податковим кодексом України, відсутні, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Собор-75" до Державної податкової інспекції в місті Суми, першого заступника начальника Державної податкової інспекції в м. Суми Зіменко Н.П. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії -задовольнити.
Визнати незаконною, надану листом від 22.07.2011р. за №58435/10/15-345 відмову Державної податкової інспекції в місті Суми у реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Собор-75" платником податку на додану вартість.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в місті Суми зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю "Собор-75" платником податку на додану вартість.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 11.10.2011року.