Справа: № 2а/2570/997/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі за його адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, -
02.03.2011 УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулось до суду першої інстанції з позовом про скасування постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області ВП № 17391757 від 15.02.2010 про накладення штрафу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова по справі за позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради було зобов'язано останнє провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату одноразової допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005 рік. Вказане рішення суду набрало законної сили, у зв'язку з чим було видано виконавчий лист.
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача державним виконавцем 15.02.2010 (а. с. 4), керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано час для добровільного виконання в строк до 22.02.2010.
В зв'язку з тим, що рішення суду в наданий добровільний строк виконано не було, державним виконавцем відповідно до ст. 5, 76 Закону України «Про виконавче провадження»боржнику направлено розпорядження з вимогою виконати рішення в десятиденний строк з дня отримання даної вимоги (що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі).
05.03.2010 до відповідача надійшов лист УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради про неможливість виконання рішення суду та про звернення до Деснянського районного суду м. Чернігова з заявою про відстрочку виконання даного рішення (що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі).
В зв'язку з невиконанням рішення суду та керуючись ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»15.02.2010 державним виконавцем винесено постанову ВП № 17391757 від 15.02.2010 про накладення штрафу на боржника у розмірі 340 грн. (що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі Закону України «Про виконавче провадження», з дотримання всіх вимог, встановлених даним нормативно-правовим актом.
Доводи апелянта полягають у тому, що судом першої інстанції не було враховано часткове виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, а саме в частині проведення ОСОБА_2 перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005 рік, а також той факт, що в іншій частині зазначене рішення суду не було виконано з поважних причин -відсутності відповідного бюджетного фінансування, про що УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради повідомляло підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області листом, та який, на думку апелянта, в порушення вимог ст. ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження»не був взятий до уваги.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Статтею 76 цього ж Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд першої інстанції вірно враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання.
Колегія суддів також бере до уваги, що обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається і конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і управління праці та соціального захисту населення. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність грошових коштів для їх виплати згідно статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»не є підставою для ухилення від виконання судового рішення, а лише може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, однак рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова заяву УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради про відстрочку виконання рішення суду залишено без задоволення (що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі).
Доводи апелянта про часткове виконання ним рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, а саме в частині проведення ОСОБА_2 перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005 рік є безпідставними, оскільки положеннями Закону України «Про виконавче провадження»не передбачено звільнення від відповідальності за часткове виконання рішення суду.
Отже, апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: