Справа: № 2а-796/11 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов О.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12.04.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12.04.2011 позов задоволено частково: дії управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті державної пенсійних виплат згідно вимог ст. ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 14.09.2010 - визнано протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 14 вересня 2010 року в розмірі, визначеному абз. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та законами про Державний бюджет України на наступні роки, з урахуванням проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду II групи з 14 вересня 2010 року відповідно до ст. ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням проведених виплат; в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючою пенсіонеркою, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, особою, віднесеною до категорії 1, а також інвалідом II групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені на одну мінімальну заробітну плату.
Абзацем 3 статті 50 цього ж Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796 розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Зміст положень Законів України «Про державний бюджет»на відповідний рік, якими встановлювались розміри мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010-2011 роках, свідчить про відсутність у період з 14 вересня 2010 року по день ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів з метою реалізації ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія яких, в свою чергу, у зазначений період не зупинялась.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постанову КМ від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 39, 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Отже, у період з 14 вересня 2010 року по день ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції позивач мала право на отримання вищезазначених підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Закону № 796, що вірно встановлено судом першої інстанції та в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не спростовано апелянтом.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області -залишити без задоволення, а постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12.04.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: