Справа: № 2а/2506/4969/11 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату видати нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку з 01.12.2010 року пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з урахування премії у розмірі 70 % посадового окладу, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням премії у розмірі 70 % посадового окладу, починаючи з 01.12.2010 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України та у 2001 році був звільнений з військової служби з призначенням пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У складі грошового забезпечення при призначенні пенсії позивачу було враховано премію у розмірі 33,3 % посадового окладу.
Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 було упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу. На виконання вказаної постанови, 01.01.2008 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з урахуванням премії у розмірі 10 % посадового окладу.
З 01 листопада 2010 року розмір грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України змінився у зв'язку із введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних премій.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(зі змінами) Міністром оборони України прийнято наказ від 05.11.2010 року № 576 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 22.07.2010 року № 380», яким премія особам рядового, сержантського та старшинського складу встановлювалась у розмірі 70 % посадового окладу.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 5 зазначеного Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені складові грошового забезпечення військовослужбовців та їх розміри, які враховуються при перерахунку пенсії.
Абзацем 5 цього пункту передбачено, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.
Оскільки на момент виникнення права на перерахунок пенсії, тобто на 01 січня 2008 року, додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися позивачу раніше, були скасовані постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 та визначені нові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії, то ознак неправомірності в діях відповідача не вбачається.
Крім того, слід звернути увагу, що в наказі Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року № 34/5 міститься визначення нормативно-правового акту.
Так, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
П. 1 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 року № 493/92 передбачено, що з 01.01.1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, визначає, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а також ті, що прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії та характеру відомостей, що в них містяться.
Проаналізувавши наказ Міністра оборони України від 05.11.2010 року № 576 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 22.07.2010 року № 380», колегія суддів приходить до висновку, що даний наказ виданий в межах компетенції Міністра оборони України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, має організаційно-розпорядчий характер, спрямований на виконання рішення Уряду і не містить нових правових норм.
Таким чином, наказ Міністра оборони України від 05.11.2010 року № 576 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 22.07.2010 року № 380»не є підставою для перерахунку пенсії у розумінні ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянтом не спростовано правомірність вищезазначених мотивів і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено: 21 жовтня 2011 року.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест