Справа: № 2а-1733/11 Головуючий у 1-й інстанції: Зотько Т.А.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Коротких А.Ю.,
Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позов задоволений.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалим в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2010 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами постанови Уряду, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги положення ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки таке право мало бути реалізовано Урядом протягом бюджетного року, чого зроблено не було.
Таким чином, доводи апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк