Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
30 серпня 2011 року справа №2а-1664/11/1221
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Міронової Г.М.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 25 червня 2011 року у справі № 2а-1664/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, і
9 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь підвищення до пенсії, як дитині війни за 2009-2011 роки та довічно без обмеження певною датою.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 25 червня 2011 року позов задоволений: зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року і на час дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги, зокрема вказав, що судом порушені вимоги ст.99 КАС Україні щодо застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог четвертого речення ч. 8 ст. 1832 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджено датою його народження у паспорті (арк. справи 5), відповідною відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні (арк. справи 6). З листа відповідача від 31 травня 2011 року вбачається, що позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, який повинний використовуватися при нарахування підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначений у законодавчому порядку (арк. справи 4). З заперечень на адміністративний позов (арк. справи 9) встановлено, що у 2009-2011 роках позивач отримав підвищення до пенсії, як дитина війни на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року, 1 січня 2010 року, з 1 січня 2011 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Суд першої інстанції в порушення процесуального закону не вирішив питання щодо поновлення строку звернення до суду при відкритті провадження у справі.
В постанові, при вирішенні справи за суттю, суд прийшов до помилкового висновку, що згідно до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, за минулий час виплачуються без обмеження, оскільки без обмеження виплачуються нараховані суми пенсії і не виплачені, а в даному випадку сума підвищення до пенсії, яку вимагає позивач нарахована не була.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує. Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-ІV відсутні.
Колегія суддів зазначає, що державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тому не може розцінюватись як її складова частина, що свою чергу також унеможливлює застосування положень 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміни щодо строків звернення до адміністративного суду внесені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р., який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Попередня редакція ст. 99 КАС України дозволяла позивачеві звернутися до суду з вищезазначеним позовом у річний строк.
Тобто за нормами КАС України, які діяли до 30 липня 2010 року, позивач мала право звернутися до адміністративного суду з зазначеним позовом до 1 січня 2010 року (враховуючи початок періоду позовних вимог з 1 січня 2009 року).
Після вступу в дію нової редакції КАС України відносно строків звернення до адміністративного суду позивач фактично частково пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач отримував пенсію щомісячно та знав про її розмір, виходячи з отримуваних сум.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р. було зроблено у встановленому порядку.
У позовній заяві позивач не навів жодної поважної причини неможливості подачі позовної заяви до суду у строки встановлені законом, не просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду.
За матеріалами справи позивач звернувся до суду з позовом 9 червня 2011 року, тому вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду необхідно залишити без розгляду, а саме, заявлені до 9 грудня 2010 року.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що в зв'язку з порушенням норм процесуального права суд першої інстанції невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог з 9 грудня 2010 року та залишення без розгляду позовних вимог з 1 січня 2009 року до 8 грудня 2010 року включно.
Також суд першої інстанції задовольнив позов в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни на час дії Закону № 2995, не надав такому висновку жодного обґрунтування. Колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду в цій частині, оскільки КАС України передбачено відновлення порушеного права, а не того, яке може бути порушено в майбутньому.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.
Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, яка набула чинності з дня опублікування - 23 липня 2011 року (газета Урядовий кур'єр, 2011, 07, 23.07.2011 № 133) визначений розмір щомісячного підвищення до пенсії дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань, у розмірі 49,8 грн.
Тобто, дії відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком є протиправними включно до 22 липня 2011 року. Зазначене позбавляє суд апеляційної інстанції можливості залишити задоволені вимоги без зазначення кінцевої дати, тобто - 22 липня 2011 року.
Відповідно до приписів ч.3 ст.94 КАС України присудити позивачеві документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. 100, ст.195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.3, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 25 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 січня 2009 року до 8 грудня 2010 року включно.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити з 9 грудня 2010 року частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 грудня 2010 року до 22 липня 2011 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 9 грудня 2010 року до 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 0,4 грн. (сорок копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
Г.М. Міронова