Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
25 серпня 2011 року справа №2а/0570/9929/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.
при секретарі Іллінові О.Є.
за участю сторін:
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9929/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення № 730 від 31.03.2011 року, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення № 730 від 31.03.2011 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі №2а/0570/9929/2011 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Під час апеляційного розгляду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» зареєстрований виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 20.07.1995 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1254 120 0000 000775, ідентифікаційний код - 23121315, що підтверджується Свідоцтво! про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 625332.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.02.1991 року, ідентифікаційний код - 21955772, що підтверджується Довідкою № 7-22-222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.26).
Згідно з Довідкою № 7-22-223 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є філією, знаходиться у ЄДРПОУ без права юридичної особи, зареєстрована 08.10.2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с.25).
Посадовими особами Артемівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі наказу від 16.03.2011 року за № 18-од та посвідчення № 41 від 16.03.2011 року була проведена позапланова перевірка з питань цільового використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник». За результатами перевірки складено акт № 49 від 23.03.2011 року (а.с.6-8).
Як вбачається із акту ревізії під час перевірки виявлено порушення позивачем п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІП зі змінами та доповненнями, та редакції, що діяла до 01.01.2011 року, а сааме: відповідно до штатного розкладу на підприємстві у 2010 році було передбачено у штаті 5 сторожів, проте у квітні 2010 року було складено 1 трудову угоду, у жовтні було складено 1 трудову угоду, у листопаді було складено 2 трудові угоди, у грудні - 4 трудових угод про виконання за винагороду роботи сторожа. Нарахування винагороди сторожам проводилось за фактично відпрацьований час по відомості нарахування заробітної плати, де відображався облік відпрацьованого часу. Страхові внески до ФСС з ТВП з цього виду доходу не нараховувались та не утримувались. В результаті у цей період занижено фонд оплати праці на суму - 6062, 20 грн., на яку донараховано страхові внески у сумі - 119, 98 грн.
На підставі акту ревізії 31.03.2011 року заступником директора виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФССзТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 730, яким відносно позивача застосовано штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати у розмірі 6 062, 40 грн., а також страхові внески з заниженої (прихованої) суми заробітної плати у розмірі 119, 98 грн., а всього 6 182, 38 грн.
За змістом ст. 3 Закону України № «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-Ш, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України та складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у разі їх повної, часткової та тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який в розумінні ст. 9 Закону України № 2240 здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір, акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Виходячи з викладеного, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері додержання суб'єктами норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно зі ст. 2 Закону України № 2240 застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, або у фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 2240 загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Доводи апелянта стосовно того, що в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» у період з квітня 2010 року по грудень 2010 року працювали охоронці на підставі договорів цивільно-правового характеру, за якими підприємство не має підстав нараховувати страхові внески та сплачувати їх до Фонду є помилковим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином, організацією на виконання певної роботи (договір підряду, договір доручення), предметом якого є надання певного результату праці. Тобто за цивільно-правовим договором громадянин зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу, підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує роботу і виконує її на власник ризик. Правовідносини, що виникають з вказаних договорів, регулюються Цивільним кодексом України.
Із матеріалів справи вбачається, що в штатному розкладі на підприємстві у жовтні 2010 року працювало 4 сторожи, у листопаді - 3 сторожи, а у грудні - жодного. Суд першої інстанції вірно зазначив, що на підприємстві були вакансії, разом з тим позивачем укладалися цивільно-правові угоди, що не спростовано позивачем під час апеляційного розгляду.
Так, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року включно позивачем в особі директора ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_5 (трудова угода від 25.10.2010 року), ОСОБА_6 (трудова угода від 01.11.2010 року), ОСОБА_7 (трудова угода від 09.11.2010 року). ОСОБА_8 (трудова угода від 30.11.2010 року), ОСОБА_9 (трудова угода від 30.11.2010 року). ОСОБА_10 (трудова угода від 17.12.2010 року) з другої сторони, було укладено трудові угоди.
Відповідно до умов даних угод Підприємство отримує, а Працівник зобов'язується виконати за винагороду роботу сторожа (п. 1); час виконання роботи проводити згідно графіку (п. 4); підприємство надає робітнику умови та матеріали, необхідні для виконання роботи (п. 5); робітник дотримується режиму по виконанню робіт (п. 6); робітнику встановлена винагорода за виконану роботу у розмірі 100, 00 грн. за 1 робочий день (п. 7).
Матеріалами справи підтверджено, що на працівників (сторожів), з якими було укладено вищевказані цивільно-правові угоди, покладалися обов'язки по контролю за спусканням та підйомом працівників шахти, охорона шахтного обладнання, матеріальних цінностей тощо. З ОСОБА_5, ОСОБА_7 було укладено договори про повну матеріальну відповідальність. Судом першої інстанції вірно зазначено, що дані обов'язки неможливо виконувати за самостійно встановленим часом без визначеного роботодавцем графіку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведене свідчить про додержання внутрішнього трудового розпорядку даними працівниками, що є ознакою трудового договору.
У ході перевірки було встановлено та не спростовано позивачем, що нарахування заробітної плати сторожам проводилось за фактично відпрацьований час по відомості нарахування заробітної плати, де і відображався облік відпрацьованого часу. Тобто заробітна плата нараховувалась та сплачувалась пропорційно відпрацьованому часу та в залежності від кількості виходів у місяці, а не за об'ємом виконаних робіт, як це передбачено цивільно-правовим договором.
Обов'язок позивача забезпечити умови праці, що відповідають вимогам охорони праці, також свідчить про перебування цих працівників в трудових відносинах з підприємством, а не в цивільно-правових.
Вищевказане свідчить про перебування цих працівників з позивачем в трудових відносинах та спростовує довід останнього про цивільно-правовий характер таких договорів.
Відповідно до акту позапланової перевірки № 49 від 23.03.2011 року, загальна сума заробітної плати працівників, з якими було укладено трудові угоди, склала 6062, 20 грн.
За приписами пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 27 Закону України № 2240 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають обов'язок страхувальника (роботодавця) нараховувати та утримувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, надавати та оплачувати застрахованим особам у випадку настання страхового випадку відповідного виду матеріального забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України № 2240 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, які сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку витрачання страхових коштів.
За неповну сплату (нарахування) страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Оскільки прихована (занижена) позивачем сума заробітної плати склала 6062, 20 грн., відповідач правомірно застосував до позивача штраф у цьому ж розмірі та на суму заниженої заробітної плати нарахував страхові внески у сумі 119, 98 грн.
Стосовно доводів апелянта щодо перевищення своїх повноважень працівниками Фонду при проведенні позапланової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Право відповідача проводити позапланові ревізії з питань цільового використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з перевищенням позивачем показника середньоденного розміру
допомоги по тимчасовій непрацездатності передбачені п. 15.3 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 року № 38.
Відповідно до даної Інструкції при ревізії страхувальника ревізором перевіряється, в тому числі, повнота нарахування та своєчасність перерахування страхових внесків.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем при проведенні позапланової перевірки було перевірено саме повноту нарахування страхових внесків із заробітної плати працівників по відомостям нарахування заробітної плати та встановлений факт заниження заробітної плати.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9929/2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Л.В.Ястребова
Судді: Д.В.Ляшенко
С.Ю.Чумак