Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Лях О.П.
25 серпня 2011 року справа №2а-657/11/1219
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лях О.П.
суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-657/11/1219 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Постановою Новопськовського районного суду Луганської області від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-657/11/1219 позовні вимоги задоволено повністю - за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 рік, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 8 статті 1832, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та залишити частину позовних вимог без розгляду з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позивачем в позові не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, а тому підстави для поновлення строку відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовну заяву за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2010 рік, слід залишити без розгляду, оскільки позовна заява подана з пропущенням шестимісячного строку встановленого на звернення до адміністративного суду та позивачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-657/11/1219 - задовольнити частково.
Постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-657/11/1219 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 07 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання нарахування та виплати щомісячної підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2010 року - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів : О.П. Лях
В.В. Попов
К.П. Горбенко