Головуючий у 1 інстанції - Павлов З.М.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
25 серпня 2011 року справа №2а-770/11/1201
< приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 29 березня 2011 року у справі № 2а-770/11/1201 за позовом прокурора м. Алчевська в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Прокурор м. Алчевська в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 01.01.2007 року по 28.02.2011 року.
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 29 березня 2011 року позов прокурора м. Алчевська в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги як дитині війни задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 03.09.2010 року. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону Країни «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з Бюджету Пенсійного Фонду України, а тому Пенсійний Фонд України є неналежним відповідачем в цій справі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що з врахуванням положень частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, у зв'язку встановленими порушеннями, допущенними судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до її неправильного вирішення, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з та ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції положень статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вона регулює питання походження коштів на здійснення відповідних виплат, а не орган, на який покладено обов'язок цих виплат.
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року з підстав пропущення строку звернення до суду.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки редакція статті 100 КАС України на час ухвалення судового рішення, не містила положень щодо відмови у задоволені позовних вимог з підстав пропущення строку звернення до суду.
Так, за приписами ст.100 КАС України (в редакції від 30.07.2010 року), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при відмови у задоволені позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року, допущені порушення вимог процесуального законодавства, які призвели до неправильного вирішення справи за суттю заявлених вимог, оскільки редакція статті 100 КАС України на час ухвалення судового рішення не містила положень щодо відмови у задоволені позовних вимог з підстав пропущення строку звернення до суду.
Оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 03.03.2011 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шести місяців з дати звернення до суду, тобто з 03.09.2010 року, а позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року, повинні бути залишені без розгляду, оскільки позивач жодної поважної причини щодо пропуску строку для звернення до суду з позовом не навів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії дитині війни, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або змінені в сторону зменшення, шляхом внесення змін до закону.
Так, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікуванні в газеті «Голос України» за 18 червня 2011 року №110 (5110).
На виконання вищезазначеного закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року було прийнято Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала законної сили 23 липня 2011 року. Пунктом 6 Постанови № 745 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не визначив кінцеву дату задоволення позовних вимог та задовольнив позовні вимоги на майбутнє, то з врахуванням вищенаведених правових норм, позивач має право на перерахунок його підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком лише по 22 липня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що в зв'язку з порушенням норм процесуального права суд першої інстанції невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог з 03.09.2010 року по 22.07.2011 року та залишення без розгляду позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 198, 202, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області - задовольнити частково.
Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 29 березня 2011 року у справі № 2а-770/11/1201 - скасувати.
Позовні вимоги прокурора м. Алчевська в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 03.09.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Позовні вимоги прокурора м. Алчевська в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
М.І. Старосуд