18 жовтня 2011 року Справа № 03/5026/1791/2011
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.;
з секретарем судового засідання Нікітюк В.П.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт Консалтинг" смт.Катеринопіль
до Публічного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" м.Звенигородка
про стягнення 7500 грн., -
Заявлено позов про стягнення з відповідача 7500 грн. боргу по абонентській платі за договором від 12.11.2010 № 3 за період з 01.04.2011 по 01.07.2011 з тих мотивів, що відповідач (замовник) взяв на себе зобов'язання щомісячно оплачувати консультаційні послуги позивача (виконавця) у вигляді абонентської плати; свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, надані послуги передані відповідачу, претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2011.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позов (письмові заперечення на позов) та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, посилаючись на те, що згідно п.3.5.1 відповідач повинен надавати замовлення позивачу на надання послуг відповідно п.4.1-4.4 договору.
Відповідно до п.3.4.5 договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги позивача у порядку та розмірі, встановлених даним договором.
Як вказано в п.2.2 договору позивач надає послуги відповідно до пакету послуг. В разі необхідності виконання дій, які не передбачені пакетом послуг, відповідач надає Бланк-замовлення та зобов'язується додатково оплатити позивачу його послуги.
Відповідно до п.4.2 договору позивач повинен прийняти від відповідача Бланк-замовлення, ознайомитися з ним та приступити до його виконання.
По-друге, договір передбачає оплату саме за надані виконавцем послуги передбачених договором, і не передбачає оплату за готовність надавати консультаційні послуги без їх надання.
Крім того предмет даного договору є надання послуг і їх оплата, а не абонентське обслуговування, що за своєю правовою природою відрізняються один від одного;
Акт приймання-передачі надання послуг № 18/2кв від 30.06.2011 наданий суду позивачем, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999.
Позивач подав до суду заяву про спростування заперечень, в якій зазначив, що з початку дії договору Замовник (відповідач) приймав від Виконавця (позивача) послуги згідно пакету послуг по актах приймання-передачі послуг та оплачував їх по виставлених Виконавцем (позивачем) рахунках, а саме: акти приймання-передачі від 31.12.2010 №4, від 31.03.2011 №4/1кв.
Замовником (відповідачем) вищевказані акти підписані та оплачені без претензій щодо їх змісту та форми, що підтверджено банківськими виписками. В подальшому Виконавцем (позивачем), відповідно до умов Договору надавались послуги Замовнику (відповідачу), перелік яких є тотожним до попередньо наданих послуг.
Претензій щодо якості наданих послуг у Замовника (відповідача) не виникало, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2011 №18/2кв., який затверджено підписом представника Замовника (відповідача) в особі директора Публічного акціонерного товариства (далі -ПАТ) «Звенигородкаагрохім»Ніценка М.М.
Послуги надавалися згідно Договору та пакету послуг. Факт надання послуг Замовнику (відповідачу) підтверджується наказами по підприємству про відрядження працівників до ПАТ «Звенигородкаагрохім»від 26.04.2011 №16 та від 25.06.2011 №49 та посвідченнями про відрядження, виданими працівникам Виконавця (позивача) для виконання умов Договору, в яких зазначено мета відрядження - надання консультаційних послуг.
Факт перебування працівників позивача у Замовника (відповідача) підтверджується підписом уповноваженої особи Замовника (відповідача) та відтиском мастильної печатки ПАТ «Звенигородкаагрохім»на зворотній стороні посвідчення про відрядження у графах «Прибув до»та Вибув із».
Рахунки від 08.04.2011 № 24; від 12.05.2011 №31 та від 16.06.2011 №41 вручені особисто головному бухгалтеру ПАТ «Звенигородкаагрохім»Швешь Тетяні Петрівні, яка зробила надпис «Отримала», вказавши відповідну дату отримання та засвідчивши факт отримання своїм підписом.
Будь-яких заперечень, щодо неналежної якості наданих послуг від Замовника (відповідача) не надходило.
Відповідач також надав суду письмові пояснення з приводу вищевказаної заяви позивача, в яких зазначив, що відповідно до п.4.3 Бланк-замовлення не складається лише в тому випадку коли Замовлення носить простий характер, у всіх інших випадках Бланк-замовлення потрібно складати.
Також в Договорі не вказано, що об'єм послуг визначає Позивач. Як вбачається з Акту виконаних робіт, то кількість послуг, які в ньому зазначені Відповідачем не замовлялися, а визначилися безпідставно самим Позивачем (наприклад 113 послуг з питань оподаткування податком на прибуток, 16 послуг з питань оподаткування податком на додану вартість....).
Також позивачем не зазначено чи ці послуги надавалися в усній чи в письмовій формі, не підтверджено та не надано доказів в суді про їх надання.
Крім того, в додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору, чітко вказано в п. 1 письмові консультації з питань оподаткування та бухгалтерського обліку, в Акті приймання передачі надання послуг вказано «усні, письмові, та он-лайн консультації з питань оподаткування та господарської діяльності».
Твердження Позивача, щодо надання Послуг Відповідачу відповідно до Акту «консультування з питань претензійно-позовної роботи, управління та комерційної діяльності»не відповідає фактичним обставинам справи, так як зазначені в заперечені пукти Додатку - це п. 2 «надання консультації з питань оптимізації податкових зобов'язань», п.5.1 «розробка претензій, заяв, позовів», п.7 «експрес аналіз податкових ризиків»не є, як зазначалося вище консультування з питань претензійно-позовної роботи, управління та комерційної діяльності».
Також експрес - аналіз податкових ризиків зазначено окремим пунктом в кількості 2 шт. і не може відноситися до надання консультацій з питань-претензійно-позовної роботи.
В наданому позивачем акті - передачі наданих послуг, як зазначалося вище не конкретизовано та не підтверджено іншими документами дійсність надання послуг (письмові, усні консультації та он-лайн консультації), хто конкретно надавав дані послуги зазначені в акті в які дні місяців, коли конкретно їх відповідач отримав.
В зв'язку з цим будь-які документи (в тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (надання послуг).
Тому посилання позивача на акт - передачу наданих послуг не є належним доказом надання консультаційних послуг.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, приходить до наступного.
Ст.33 ГПК України містить такі положення:
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
12 листопада 2010 року укладений Договір №3 (далі по тексту вживається - Договір) між ПАТ "Звенигородкаагрохім" (замовник за договором, відповідач у справі) та ТОВ "Контакт Консалтинг" (виконавець за договором, позивач у справі), предмет якого сторони визначили так: "
Відповідно до умов цього договору та в порядку, передбаченому чинним законодавством, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати надання послуг замовнику.
Виконавець надає послуги відповідно до Пакету послуг, крім випадків, передбачених п.4.4 договору. В разі необхідності виконання дій, які не передбачені Пакетом послуг, замовник надає Бланк-замовлення та зобов'язується додатково оплатити послуги виконавця відповідно до встановлених загальних тарифів.
Для виконання обов'язків, передбачених п.2.2 договору, за замовником може закріплюватись співробітник, який визначається та затверджується виконавцем самостійно.
Терміни, що вживаються у даному Договорі, сторони визначили у статті 1 Договору, зокрема: надання правового захисту та консультаційних послуг як комплексний правовий супровід діяльності суб'єкта підприємництва по всіх правових питаннях, що виникають у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності (п.1.1); пакет послуг - це визначені сторонами види послуг, які будуть надаватись Замовнику (Додаток №1 до Договору) (п.1.9); обов'язкові платежі - це платежі без вчинення яких неможливо виконати замовлення (тобто держмито, судовий збір, тощо) (п.1.10).
Термін «абонентська плата»сторони не визначили взагалі.
Договором встановлені наступні обов'язки замовника (п.3.4.1 -3.4.5 ст.4 Договору):
В разі необхідності надати виконавцю довіреність на представництво в усіх органах та інші документи, необхідні для виконання замовлення.
На вимогу виконавця надавати всю об'єктивну інформацію, яка стосується конкретного замовлення.
Своєчасно сплачувати обов'язкові платежі та оплачувати витрати на відрядження виконавця (співробітника) і, якщо це необхідно для надання послуг обумовлених п.2.2 договору.
Приймати виконану роботу за Актом прийому-передачі наданих послуг.
Своєчасно оплачувати послуги виконавця у порядку та розмірах, встановлених даним договором.
На оплату інформаційно-консультаційних послуг згідно Договору позивач «виставив»рахунки № 24 від 08 квітня 2011, №31 від 12 травня 2011, №41 від 16 червня 2011 на суму 2500,00 грн. кожний, строк оплати яких згідно п.7.2 ст.7 Договору, 100% передоплата у триденний термін з моменту виставлення. Окрім цього, пунктом 7.1 ст.7 Договору сторони передбачили сплату замовником на користь виконавця щомісячну абонентську плату в розмірі 2500,00 грн.
Вказані рахунки, у встановлений Договором строк, відповідач не оплатив з тих мотивів, що позивач фактично ніяких послуг йому не надавав.
30 червня 2011 року сторони в особі їх керівників склали та затвердили Акт приймання-передачі наданих послуг №18/2 кв, згідно якого виконавець передав, а представник замовника в особі директора Ніценка М.М. прийняв надані у квітні-червня 2011 року наступні "Інформаційно-консультаційні послуги за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, а саме:
1) Усні, письмові та он-лайн консультації з питань оподаткування та господарської діяльності, кількість:
- з питань оподаткування податком на додану вартість -16;
- з питань оподаткування податком на прибуток -113;
- з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб -5;
- з питань сплати єдиного соціального внеску -4;
- з питань ведення бухгалтерського обліку -1;
- з інших питань -7.
2) Проведення експрес-діагностики податкових ризиків, кількість -2;
3) Консультування з питань претензійно-позовної роботи, управління та комерційної діяльності -4.
Загальна вартість послуг складає 7500 грн. (а.с.14).
Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з оплати договірних щомісячних «абонентських платежів»за надання правового захисту та консультаційних послуг.
Учасниками спірних правовідносин є суб'єкти господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, є майново-господарськими зобов'язаннями в розумінні ст.ст.3,175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.175 ГК України).
Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін, за своєю правовою природою являється господарським договором у сфері надання юридичних та інших консультаційних послуг.
Загальні положення стосовно договору про надання послуг, визначені главою 63 ЦК України, положення якої можуть застосовуватися до всіх видів договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч.2 ст.901 ЦК України).
Так, відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Сторони Договору обумовили у Договорі сплату замовником на користь виконавця щомісячну абонентську плату в розмірі 2500,00 грн.
Абонентна плата - це сума, яку абонент (споживач) на підставі договору сплачує за користування певним видом послуг.
Абонент - це споживач, фізична особа або юридична особа, якому на підставі заяви і договору надається певний вид послуги (у галузі поштового зв'язку, міжміського чи міжнародного телефонного зв'язку, телерадіомовлення, енергопостачання, водоспоживання та водовідведення тощо) і який з моменту вступу договору в дію (реєстрації проживання фізичної особи) набуває певних прав і несе відповідальність перед продавцем послуги.
Із суті договірних зобов'язань сторін Договору вбачається, що відповідач є замовником послуг, а не абонентом позивача. Позивач є виконавцем послуг на замовлення відповідача.
Таким чином, визначена п.7.1 ст.7 Договору "щомісячна абонентська плата в розмірі 2500,00 грн.", не може бути платою за користування видом послуг, які вправі надавати позивач.
Отже позивач повинен довести факт щомісячного надання на вказану суму конкретного виду послуг на замовлення відповідача.
Акт приймання-передачі, на який посилається позивач, як на підтвердження факту надання та передачі відповідних послуг, не визнається відповідачем.
Суд приходить до висновку, що всупереч вимог ст.33 ГПК України позивач не підтвердив наявними засобами доказування дійсну наявність надання послуг на замовлення відповідача, перелічених в Акті приймання-передачі послуг.
Акт приймання-передачі послуг від 30.06.2011 не містить конкретних ознак наданих послуг (консультацій), які б дозволяли їх індивідуально визначити на суму 2500 грн., тому суд приходить до висновку, що в цій частині Акт приймання-передачі послуг від 30.06.2011 є нікчемним.
Посвідчення про відрядження працівників позивача не є первинними фінансовими документами, які містять відомості про суть господарських операцій з надання послуг.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.
СУДДЯ В.В.Єфіменко
Рішення складено та
підписано 21.10.2011.