Справа № 22-ц-1666/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
18 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
18 жовтня 2011р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника апелянта ОСОБА_7. - ОСОБА_3
представника ТзОВ «Укрпромбанк» - Бунича Р.М.
представника ТзОВ «Новекс Дім» - Дзундзи А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» до ОСОБА_7, ТзОВ «Новекс Дім» про стягнення заборгованості за кредитним договором - за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_7 - на рішення Івано - Франківського міського суду від 11 серпня 2011 року, -
ТзОВ «Укрпромбанк» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором №178/КВ/Ф-06 від 26.09.2006 року в сумі 1455343,32 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Івано - Франківського міського суду 11.08.2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТзОВ «Український промисловий банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 1455343,32 грн. та 1730 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 - представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що суд при винесенні даного рішення неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи, та порушив вимоги матеріального і процесуального права.
Судом не враховано, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про
участь у фонді фінансування будівництва. Для внесення коштів у ФФБ між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав цільовий кредит з метою інвестування запозичених коштів у ФФБ, отримавши в заставу майнові права на об'єкт будівництва, причому всі кошти одразу ж було зараховано банком на свої рахунки як управителя ФФБ. Однак відповідач не отримав житло через невиконання позивачем Правил ФФБ. Судом не враховано що об'єкт інвестування в експлуатацію не введено, що є істотним порушенням умов договору, що згідно ст.651 ЦК України є підставою для розірвання договору та повернення вартості об'єкта інвестування на підставі ст.612 ЦК України. Тому вони звернулися до суду про розірвання договору участі у ФФБ та зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до вимог ст.601 ЦК України. Однак суд на вище наведені доводи уваги не звернув і ухвалив незаконне рішення. Крім цього суд в порушення вимог процесуального законодавства не прийняв рішення відносно другого відповідача ТзОВ «Новекс Дім».
Тому просить скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом першої інстанції встановлено що 26.09.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №178/КВ/Ф-06, згідно якого той отримав кредит в розмірі 97051 євро на придбання нерухомості, зі сплатою 11% за користування кредитом із кінцевим терміном повернення до 10.09.2026 року.
Судом встановлено що ОСОБА_7 допускав істотні порушення умов договору в частин розміру та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами і комісійної винагороди.
Станом на 01.05.2011 року сума заборгованості становила 1455343,32 грн., про що не заперечують і сторони та підтверджується наданими суду позивачем розрахунками, які знаходяться у справі.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або встановлений моментом пред'явлення вимог.
Згідно ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст. 6 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», кошти учасників фондів, отримані управителем в управління, відокремлюються від іншого майна управителя, а також від коштів інших фондів.
Згідно ст.50 цього ж Закону, банк надає кредит довірителю ФФБ на умовах, визначених в договорі про іпотечний кредит. Предметом іпотеки за іпотечним договором є об'єкт інвестування, який стане власністю позичальника в майбутньому, та/або майнові права на нього.
Порушення строків спорудження об'єкта будівництва або неналежне виконання зобов'язань забудовником не може впливати на правовідносини, що виникли між банком та позичальником відповідно до укладеного ними договору про іпотечний кредит, і не є підставою для припинення виконання зобов'язань позичальником.
Згідно ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до поданих банком розрахунків позичальник прострочив сплату кредиту та нарахованих відсотків, тому банк на підставі договору вправі був ставити питання про дострокове витребування та погашення всієї суми кредиту.
Кредитний договір укладений відповідно до діючого законодавства і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд першої інстанції, оцінивши зібрані докази та пояснення сторін, прийшов до висновку що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, однак не виконував їх істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та відсотків за користування ним, хоча взяв на себе зобов'язання їх виконувати, вчасно відповідно до графіка погашати заборгованість, а тому задовольнив позов банку в повному обсязі та стягнув судові витрати по справі відповідно до ст.88 ЦПК України.
Відносно посилання апелянта на неприйняття судом рішення щодо ТзОВ «Новекс Дім» то позивач вправі сам вибирати спосіб захисту порушених прав, тому за його позовом суд стягнув кредитну заборгованість з відповідача ОСОБА_7
Враховуючи вище наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Івано - Франківського міського суду від 11 серпня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.