Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7736/11
вх. № 7736/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явивися 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ТОВ "Кондитерська фабрика "Солодкій світ", м. Харків 3-я особа < Текст >
до ТОВ "Салтівський-1", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів в сумі 4307,77 грн.
ТОВ"Кондитерська фабрика "Солодкий світ" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ"Салтівський-1" ( відповідача) суму основного боргу 1630,56 грн, пені 71,17 грн., суму збитків за послуги адвоката 2000 грн.судові витрати покласти на відповідача.
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що 01.02.11 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки (а.с.11-12).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов договору, позивач здійснює поставку товару на протязі доби з дати отримання заявки від відповідача. В накладній на поставку товару вказується асортимент, кількість,ціна товару та дата його доставки ( п.2.2). Розрахунки проводять на протязі 30 каледарних днів з моменту поставки ( п. 3.3 договору). Датою поставки являється дата яка зазначена в накладній, яка підтверджує отримання товару відповідачем ( п.3.4 договору). За порушення строків передбачених п.3.3 даного договора, відповдач сплчує пеню в розмірі повідйної сатвки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки ( п..5.2 договору).
В обгрунтування позовних вимог позивачем надані слідуючі видаткові накладані: ИМ-0004330 від 15.04.11 року на суму 372,96 грн., ИМ-0002163 від 01.03.11 року на суму 192 грн. , ИМ-0003930 від 07.04.11 року на суму 372,96 грн., ИМ-0003439 від 30.03.11 року на суму 372,96 грн.,ИМ-0002950 від 21.03.11 року на суму 159,84 грн., ИМ-0002703 від 15.03.11 року на суму 159,84 грн., всього на суму 1630,56 грн. (а.с.13-18).
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, суд задовільняє вимогу позивача та стягує основний боргу в сумі 1630,56 грн.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. , тому сума 71,17 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу ( послуги адвоката) в розмірі 2000 грн у відповідності до договору від 05.05.2011 року ( а.с.20-21).
Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.
Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавав адвокат ОСОБА_1., про свідчить копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1315, яка додана до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи додана квитанція за № 34/01-11 , відповідно якого позивач сплатив 2000 грн. послуг адвоката. Але у відповідності до п.1.2 договору,сторони погодили форму надання послуг- представництво інтересів Замовника в господарському суді та інше. Суд зазначає, що за весь час розгляду справи адвокат не був присутнім в судових засіданнях жодного разу.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволені стягнення 2000 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача диференційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44, 75,82-85 ГПК України, суд
< Текст >
Позовні вимоги задовільнити частково.
Стягнути з ТОВ"Салтівський-1" ( м.Харків, пл.Повстання,2-а п/рахунок 26002410400010 в ПАТ"АКБ"Базис" МФО 351760) на користь ТОВ"Кондитерська фабрика"Солодкий світ" ( м.Харків, вул.Ясенева,6 п/рахунок 26005200000572 в ХФ ВАТ"Ви Ей Би Банк" МФО 380537, код ЄДРПОУ 31797841) суму основного боргу 1630,56 грн. пені 71,17 грн, державне мито 102 грн, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення адвокатських послуг в сумі 2000 грн.-відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Лаврова Л.С.
рішення підписане 25.10.11 року.