"27" жовтня 2011 р.Справа № 18/47/5022-1195/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
розглянув справу:
за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави, м. Тернопіль-1, а/с 7, в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, вул. Лозовецька, 34, м. Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", вул. Дубовецька, 1Б, м. Тернопіль
про cтягнення 102 125,77 грн. неустойки
За участю представників:
Прокурора: не прибув.
Позивача: ОСОБА_1 -заступник начальника відділу правового забезпечення та контролю за дотриманням законодавства України структурними підрозділами ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", довіреність № 1134 від 19.09.2011 р.
Відповідача: ОСОБА_2 -довіреність б/н від 14.01.2011р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Військовий прокурор Тернопільського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації про стягнення з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" 102 125,77 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 785 ЦК України, зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що виникли у нього на підставі договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 р., а саме обов'язку повернути орендоване майно після закінчення дії договору, наявні законні підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, що за період з 01.07.2009 р. по 08.06.2011 р. становить 102 125,77 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2011 р., який за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи відкладався до 26.09.2011 р. У судовому засіданні 26.09.2011 р. судом було оголошено перерву до 17.10.2011 р. Ухвалою суду від 17.10.2011 р. за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено до 27.10.2011 р.
Прокурор та позивач позовні вимоги підтримують в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відзиву на пояснення відповідача (вх. №16752(н) від 17.10.2011 р.) та згідно усних обґрунтувань, озвучених прокурором та представником позивача у судових засіданнях. Просять суд позов задоволити.
17.10.2011 р. від відповідача надійшов відзив по справі, підтриманий представником у судовому засіданні 27.10.2011 р., в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані учасниками судового процесу докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про Збройні сили України" та ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними силами України, а також управління переданими йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" створене наказом Міністра оборони України № 104 від 20.05.1993 р. і є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи державної форми власності. Діяльність підприємства регулюється законодавством України, наказами Міністерства оборони України та Статутом підприємства. 30.09.2008 р. Наказом Міністра оборони України №469 Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкобінат Міністерства оборони України", ідентифікаційний код 08033772, перейменоване у державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", встановлено, що державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України".
Як слідує із Статуту Державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України (в редакції на момент укладення спірного договору), затвердженого начальником Головного штабу Збройних Сил України 20.05.1993 р., зареєстровано розпорядженням Івано-Франківського міського виконавчого комітету від 22.06.1993 р. № 1758, державне підприємство вправі здавати в оренду належне йому майно, обладнання, споруди тощо та укладати договори від свого імені з іншими організаціями (п.п. 3.1., 3.3. Статуту) та використовувати кошти, отримані від господарської діяльності (пункти 6.2, 6.3 Статуту).
Майно ДП "Івано-Франківський ЛПК Міністерства оборони України" становлять основні фонди, обігові засоби, а також інші цінності, які відображаються на самостійному балансі підприємства (р. 6 Статуту). Майно ЛПК є державною власністю і закріплюється за юридичною особою на праві повного господарського відання.
В Статуті в новій редакції, затвердженого Міністром оборони України 30.09.2008 р. у п.4.2. визначено, що майно Підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
01.07.2004 р. між Державним підприємством "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" правонаступником якого являється Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (надалі -орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" (надалі -орендар) укладено договір оренди обладнання №298, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування обладнання, зазначене у Додатку №1 до договору, що знаходиться на балансі Орендодавця та розміщене по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі, загальною вартістю згідно звіту про експертну оцінку -280 110 грн. Технічний стан майна, що передано в оренду відображено в акті приймання-передачі (п.1.2 договору).
На виконання п. 2.1 та п. 2.3 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду обладнання згідно акту приймання-передачі від 01.07.2004 р., підписаного повноважними представниками сторін, завіреного печаткою товариства та затвердженого директором Івано-Франківського ЛПК МО України 01.07.2004 р.
01.08.2006 р. сторонами у відповідності до п. 9.1. договору внесено зміни до договору оренди шляхом укладення додатку до угоди та припинено дію оренди обладнання згідно переліку, загальною оціночною вартістю 16 748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати з 01.08.2006 р., яка складає 2 194,68 грн. за перший місяць оренди без ПДВ.
Пунктом 7.1 договору оренди встановлено, що цей договір укладено терміном на п'ять років та діє з 01.07.2004 р. до 30.06.2009 р.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону проведено прокурорську перевірку з питань додержання посадовими особами Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" вимог чинного законодавства України щодо своєчасності та повноти надходження коштів від здійснення господарської діяльності, в ході якої встановлено, що строк дії договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 р. закінчився 30.06.2009 р. та не продовжувався сторонами на новий термін та те, що всупереч умов договору відповідачем не повернуто у визначений строк обладнання, що було передано йому в оренду.
Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010 р. у справі №5/29-661(3/210-3170(17/214-3974) частково задоволено первісний позов Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" передати по акту прийняття-передачі орендоване майно, зазначене в додатку №1 до договору №298 від 01.07.2004 р. з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2006 р. Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у 3-х денний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили. Відмовлено в позові в частині зобов'язати ТОВ "ТеДБуд" припинити право користування земельною ділянкою площею 30630 кв.м. По зустрічному позову про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2004 р. № 298 -провадження у справі припинено. Здійснено розподіл судових витрат.
Серед іншого, судовим рішенням встановлено, що строк дії договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 р. закінчився 30.06.2009 р. та не продовжувався, і відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Втім, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідачем не повернуто у визначений строк обладнання, що було передано йому в оренду.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, з огляду на преюдиційність фактів, встановлених господарським судом Тернопільської області під час розгляду справи №5/29-661(3/210-3170(17/214-3974), господарський суд вважає, що позивачем належним чином доведено факт закінчення строку дії договору оренди обладнання №298 30.06.2009 р. та настання для сторін договору відповідних правових наслідків пов'язаних із його закінченням.
30.03.2011 р. на примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010 р. у справі №5/29-661(3/210-3170(17/214-3974) видано наказ.
08.06.2011 р. другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у примусовому порядку вилучено у ТОВ "ТеДБуд" та передано Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" майно, зазначене в додатку №1 до договору №298 від 01.07.2004 р. з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2006 р., окрім трьох одиниць, а саме: автономна електрозварка дугова АГ-2827 (інв. №62), трансформаторна зварювальний ТД-500 (інв. №128), трансформатор ТОЦ 317 (інв. №70), яких на території проведення виконавчих дій не виявлено.
Так, позивач вважає, що наявні законні підстави вимагати від орендаря сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, що не було повернуто орендодавцеві у визначені строки.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно із ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В силу даної норми позивачем нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування відповідачем майном після закінчення строку дії договору оренди, розмір якої становить 102 125,77 грн., що нарахована за період з 01.07.2009 р. (наступний день після закінчення строку договору) до 08.06.2011 р. (повернення орендованого майна позивачу). Розрахунок неустойки знаходиться в матеріалах справи.
У відзиві на позов (вх. №16699(н) від 17.10.2011 р.) відповідач та його представник у судовому засіданні не заперечує проти факту укладення договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 р., додаткової угоди до нього 01.08.2008 р., моменту закінчення договору 30.06.2009 р. та повернення орендованого майна Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у примусовому порядку 08.06.2011 р.
Разом з тим, відповідач наголошує, що п. 2.4. договору передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом трьох днів повернути майно, що орендується орендодавцю разом з технічною документацією за актом передачі у справному стані з урахування нормального зносу. Тобто прострочення відповідача за умовами договору починається на четвертий день після закінчення договору оренди -04.07.2009 р.
Крім того, відповідач вважає, що до стягнення неустойки, яка є предметом даного спору слід застосовувати вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, яка встановлює часові обмеження її стягнення. Тому вважає, що позивач мав право нарахувати відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю лише за період з 04.07.2009 р. по 04.01.2010 р.
Також, зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позивач мав право для звернення до суду із даним позовом лише до 04.07.2010 р. У зв'язку із пропуском строку спеціальної позовної давності, просить суд відмовити у позові.
При цьому відповідач посилається на постанову ВГСУ від 30.03.2011 р. у справі №5002-32/4433-2010.
Розглянувши заперечення відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для відмови у позові з наведених відповідачем обставин та відхиляє їх з огляду на таке.
Ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто така неустойка є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного періоду нарахування штрафних санкцій, який встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки за змістом даної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проте в даному випадку передбачено інший період нарахування неустойки -за час прострочення обов'язку щодо повернення речі.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у Постанові від 18.04.2011 р. у справі №30/191 (копія знаходиться у матеріалах справи).
Не вірно застосовує відповідач і положення ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо застосування строків спеціальної позовної давності та моменту її відліку до спірних правовідносин, оскільки частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Разом з тим, правовідносини найму/оренди регулюються параграфом 1 глави 58 ЦК України (ст.ст.759-786).
Відповідно до ч. 1 ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.
Частина 2 даної статті встановлює, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Зазначене правило застосовується як до вимог сторін договору найму, які передбачені ч. 1 ст. 786 ЦК України, так і до будь-яких інших вимог наймодавця та наймача.
Тобто специфіка нарахування та стягнення неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України полягає в тому, що право на неї виникає у наймодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна наймачем, а початок перебігу позовної давності щодо вимог наймодавця в цьому випадку якраз і встановлено ч. 2 ст. 786 ЦК України та починається з моменту повернення речі наймачем, оскільки не можливо наперед передбачити, коли буде повернуте орендоване майно наймодавцю та, відповідно, розрахувати розмір неустойки.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповідача, що прострочення відповідача щодо повернення орендованого майна за умовами договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 р. (п. 2.4. договору) починається з 04.07.2009 р. А тому має місце необхідність перерахування розміру неустойки, що підлягає до стягнення за перший місяць прострочення -липень та становить: 4 389,36 грн. / 31 день * 28 днів = 3 964,58 грн. Розмір неустойки за весь період становить: 102 125,77 грн. -4 389,36 грн. + 3 964,58 грн. = 101 700,99 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення підлягають до часткового задоволення в розмірі 101 700,99 грн., як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарським судом у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 29, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" (вул. Дубовецька, 1Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32577157, р/р 26002055100455 в Тернопільській філії "ПриватБанк", МФО 338783) на користь державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 08033772, р/р 26002000148918, АТ "Ерсте Банк" в м. Київ, МФО 380009) 101 700 (сто одну тисячу сімсот) грн. 99 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
3. В решті частині позову відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" (вул. Дубовецька, 1Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32577157, р/р 26002055100455 в Тернопільській філії "ПриватБанк", МФО 338783) в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 1 017 (одну тисячу сімнадцять) грн. державного мита.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" (вул. Дубовецька, 1Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32577157, р/р 26002055100455 в Тернопільській філії "ПриватБанк", МФО 338783) в дохід Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003: 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
6. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 28.10.2011 р. через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8500
Суддя Н.В. Охотницька