01010 м. Київ, вул. Московська, 8
13.05.2008№ К-25793/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Денисюка В.С., Лесика М.А. та
відповідача Діанова О.І., Семчук Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум» на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 по справі № 104/12-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум»
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій та частково недійсним рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.2005 № 19197/23-5 на суму 5 000 грн. та частково недійсним рішення від 26.01.2006 №933/10/23-5/10, винесених за наслідками проведеної перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу ТОВ «Спектрум», під час якої встановлено порушення п. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» про що складено Акт від 05.12.2005 № 100603652305, де зазначено про проведення розрахункової операції в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій, а з видачею на руки споживачеві квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 05.12.2005 на суму попередньої оплати чотирьох путівок - 1 000 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2006 залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 по справі № 104/12-06 у задоволенні позову в частині визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.2005 № 19197/23-5 на суму 5 000 грн. відмовлено. Закрито провадження у справі щодо визнання недійсним рішення відповідача про продовження розгляду скарги від 26.01.2006 № 993/10/23-5/10 в частині витребування додаткових документів.
В обґрунтування своєї позиції Господарський суд Київської області послався на те, що оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а рішення про продовження розгляду скарги не є актом, який підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 по справі № 104/12-06 позивач ТОВ «Спектрум» (далі - ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи та порушено п. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Також судами не встановлено, що позивач не був власником туристичного продукту, так як реалізував санаторні путівки санаторію «Карпати», а путівка є туристичним продуктом. А отже - туроператор за своїм правовим статусом визначений ст. 5 та ст. 17 Закону України «Про туризм», а власниками туристичного продукту можуть бути виключно юридичні особи, що мають ліцензію на здійснення туроператорської діяльності.
Пославшись на те, що судами неправильно застосовано п. 7 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», скаржник звернув увагу на те, що вказаний висновок суперечить ст. 1 Закону України «Про туризм». І оскільки в даному випадку в склад путівки до санаторію «Карпати» не входить послуга перевезення, а отже путівка не може вважатися туристичним продуктом, таким чином, зазначене на думку скаржника призвело до неправильного вирішення справи.
Також скаржник наголошує на тому, що туроператор не може на свій розсуд володіти, користуватись чи розпоряджатись послугою, так як вона споживається туристом в момент її надання. Таким чином, скаржник зазначив, що суд неправильно застосував ст. 316 ЦК України, та ст. 22 Закону України «Про власність».
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав. В судовому засіданні проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Законом України від 15.09.1995 № 324 «Про туризм» визначено такі поняття: туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;
При цьому розглядаючи спірні правовідносини необхідно врахувати, що в силу ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», (в редакції Закону України від 01.07.2000 № 1776, зі змінами та доповненнями) (далі Закон України «Про РРО») реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. А згідно п. 1 ст. 9 цього Закону - реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Не погоджуючись із висновками судів щодо посередницької діяльності, необхідно врахувати фактичні обставини справи, встановлені судами та звернути увагу на п. 3.2 статуту ТОВ «Спектрум» та ліцензію від 31.03.2004 № 781057, які підтверджують факт того, що позивач є суб'єктом туристичної діяльності, який здійснює діяльність з реалізації туристичного продукту та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.
Тобто, оскільки позивач є юридичною особою, що отримала ліцензію на здійснення туроператорської діяльності в межах своєї господарської діяльності шляхом розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку, тому розрахунки за вказаними операціями у відповідності до ст. 9 Закону України «Про РРО» не підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій. Відповідно судами були зроблені помилкові висновки про те що застосування п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» можливе лише при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, як такі, що не відповідають обставинам справи.
Щодо міркувань судів про те, що «...при продажу туристичними фірмами (турагентами) туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку»,суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що вказаний висновок суперечить ст. 1 Закону України «Про туризм»,де визначено, що туристичний продукт обов'язково повинен поєднувати не менше ніж дві такі послуги, як послуга перевезення, та послуга розміщення. А оскільки в даному випадку в склад путівки до санаторію «Карпати» не входить послуга перевезення, отже путівка не може вважатися туристичним продуктом. При цьому туроператор не може на свій розсуд володіти, користуватись чи розпоряджатись послугою, так як вона споживається туристом в момент її надання.
Зприводу застосування п. 1 ст. 9 Закону України «Про РРО», необхідно також зазначити, що туроператор (турагент) під час реалізації туристичних послуг має право не застосовувати РРО за умови проведення розрахунків у касі підприємства. Тобто можна зробити висновок, що таке трактування п. 1 ст. 9 Закону, як «здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій» - є правомірним, оскільки ця розрахункова операція була здійснена у зв'язку з наданням позивачем туристичних послуг з проведенням розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткового касового ордеру та видачею квитанції.
Таким чином судами зроблено помилковий висновок про те, що при продажу туристичними фірмами (турагентами) туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, п. 1 ст. 9 вищеназваного закону не застосовується, а розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням РРО, відповідно до ст. 3 цього ж закону.
Відповідно застосування фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) за рішенням від 19.12.2005 № 19197/23-5 необхідно визнати неправомірним.
Щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Броварської ОДПІ від 26.01.2006 № 993/10/23-5/10 в частині витребування документів, судами вірно зазначено, що таке рішення не є актом, що підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Тому необхідно погодитись із правомірним висновком судів про застосування п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, на підставі якої закрито провадження у цій частині позовних вимог.
Враховуючи наведене рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 по справі № 104/12-06 підлягають скасуванню в частині визнання недійсним рішення від 19.12.2005 № 19197/23-5 про застосування штрафних санкцій на суму 5 000 грн., як такі, що винесені за помилкового застосування норми матеріального права. А в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Броварської ОДПІ від 26.01.2006 № 993/10/23-5/10 судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 по справі № 104/12-06 скасувати частково.
Позов задовольнити в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
М.О. Федеров