18 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» (далі - ТОВ «Монтажспецбуд») до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м.Києва) про скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргамиДержавної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2006 року,
У січні 2006 року ТОВ «Монтажспецбуд» звернулося до суду з позовом до ДПА України та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про скасування рішення ДПА України від 28 жовтня 2005 року про результати розгляду повторної скарги та скасувати податкові повідомлення - рішення, які були винесені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачами неправомірно визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні санкції позивачеві.
Постановою Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року, адміністративний позов задоволено частково.
У касаційних скаргах ДПА України та ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального права, просять скасувати рішення цих судів та відмовити в позові.
У запереченнях на касаційні скарги позивач просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
ДПІ у Солом'янському районі м.Києва проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Монтажспецбуд» за період з 01 липня 2002 року по 01 січня 2005 року, за результатами якої складено акт від 06 квітня 2005 року №46/23-0211-25385127. На підставі цього акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2005 року №000045/2302/0, яким відповідно до п. 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9958,00 грн., у т.ч. 3481,00 грн. - основного платежу та 6477,00 грн. - штрафних санкцій.
Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку. 09 червня 2005 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва прийнято рішення про результати розгляду скарги № 8354/10/25-010, яким податкове повідомлення - рішення від 8 липня 2005 року 000045/2302/0 залишено без змін.
13 червня 2005 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення - рішення № 000045/2312/1, яким відповідно до п.7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9958,00 грн., у т.ч. 3481,00 грн. - основного платежу та 6477,00 грн. - штрафних санкцій.
22 серпня 2005 року Державною податковою адміністрацією у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду скарги № 214610/25-014, яким скасовано податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2005 року № 000045/23-02/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4275,5 грн. та рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва № 8354/10/25-010 у відповідній частині та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 922,9 грн.
26 серпня 2005 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення - рішення № 000045/2312/2, яким відповідно до п.7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6605,40 грн. у т.ч. 4403,90 грн. - основного платежу та 2201,50 грн. - штрафних санкцій.
28 жовтня 2005 року ДПА України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 10378/6/25-0115, яким скасовано рішення ДПА у місті Києві від 22 серпня 2005 року № 2146/10/25-014, прийняте за розглядом повторної скарги, в частині донарахованих 922,90 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та скасування штрафної санкції в розмірі 4275,50 грн., застосованої податковим повідомленням - рішенням від 08 квітня 2005 року № 000045/2302/0; залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2005 року № 000045/2312/0 по визначенню розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
09 листопада 2005 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення - рішення №000045/2312/3, яким відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9958,00 грн., у т.ч. 3481,00 грн. - основного платежу та 6477,00 грн. - штрафних санкцій.
Відповідно до п.6.4. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені i штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративногооскарження. У зазначених випадках податкове повідомлення-рішення вважається відкликаниміз дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені i штрафних санкцій) або податкового боргу.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Державної податкової адміністрації у м.Києві про результати розгляду скарги № 214610/25-014, скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2005 року №000045/23-02/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4275,5 грн. та рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №8354/10/25-010 у відповідній частин1 та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у pозмipi 922,9 грн.; рішенням ДПА України про результати розгляду скарги № 10378/6/25-0115, скасовано рішення ДПА у м.Києві від 22 серпня 2005 року № 2146/10/25-014, прийняте за розглядом повторної скарги, в частині донарахованих 922,90 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та скасування штрафної санкції у розмірі 4275,50 грн., застосованої податковим повідомленням - рішенням від 08 квітня 2005 року № 000045/2302/0.
За таких обставин правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення №000045/23-12/0 від 08 квітня 2005 року вважається відкликаним відповідно до п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 не зважаючи на те, що ДПА України прийнято рішення про результати розгляду скарги №10378/6/25-0115, яким податкове повідомлення-рішення № 000045/23-12/0 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2005 року №000045/2312/1 також вважається відкликаним відповідно до п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111, оскільки останнє прийнято на підставі рішення про результати перевірки ДПІ у Солом'янському районі м.Києва № 8354/10/25-010, яке скасовано рішенням ДПА у місті Києві № 214610/25-014; податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2005 року № 000045/2312/2 також вважається відкликаним відповідно до п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111, оскільки останнє прийнято на підставі рішення про результати перевірки ДПА у місті Києві № 2146/10/25-014, яке скасовано рішенням Державної податкової адміністрації України № 10378/6/25-0115.
З огляду на викладене також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що не підлягаютьзадоволенню позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 13 червня 2005 року №000045/2302/1 повністю, а №000045/2302/0 від 08 квітня 2005 року в частині зменшення штрафних санкцій на 870,25 грн., зменшення штрафних санкцій на 4492,50 грн., зменшення податкового зобов'язання на 488 грн. та штрафних санкцій за нього в сумі 244,00 грн., збільшення податкового зобов'язання на суму 898,50 грн. та санкцій 225,00 грн. та визначення податкового зобов'язання в сумі (3481,00 грн. + 898,50 грн.) = 4379,50 грн. та штрафних санкцій в сумі (870, 25 грн. + 225,00 грн.) = 1095,25 грн.
Також із матеріалів справи вбачається, що актом перевірки від 06 квітня 2005 року №46/23-0211-25385127 (п. 2.5) встановлено, що позивачем у грудні 2002 року не включено до податкових зобов'язань з ПДВ суму в розмірі 8985,00 грн., а саме: не включено до зобов'язань суму в розмірі 3982,00 грн., визначену по вартості виконаних робіт субпідрядником згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2002 року №12-20 до контракту від 19 листопада 2000 року №57 та суму в розмірі 5003,00 грн., визначену по вартості виконаних робіт субпідрядником згідно акту приймання підрядних робіт за грудень 2002 року №12-21 до того ж контракту. Тобто, позивачем в порушення п. п. 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкових зобов'язань з ПДВ в грудні 2002 року не віднесено суму в розмірі 8985,00 грн., що призвело до заниження на таку ж суму в цьому податковому періоді чистої суми зобов'язань з ПДВ.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем у порушення п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у грудні 2002 року включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3481,00 грн. на підставі неналежно оформленої податкової накладної, а саме в податковій накладній відсутні наступні реквізити: номенклатура, поставки товарів (робіт, послуг) продавця; кількість (обсяг, об'єм); ціна продажу без врахування ПДВ, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ в грудні 2002р. на 3481,00 грн.
Також позивачем в порушення п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкових зобов'язань з ПДВ у грудні 2003 року не віднесено суму в розмірі 488,00 грн., що призвело до заниження на таку суму в цьому податковому періоді чистої суми зобов'язань з ПДВ та не виконано вимоги п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У зв'язку з цим, відповідно до акту перевірки донараховано 3481,00 грн. податку на додану вартість за грудень 2002 року, 1740,50 грн. - штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; 8985,00 грн. - за грудень 2002 року та відповідно 4492,50 грн. штрафних санкцій нарахованих на підставі п.п. 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; 488,00 грн. - за грудень 2003 року та 244,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак з висновками, викладеними в акті перевірки, щодо завищення суми податкового кредиту у грудні 2002 року на суму 3481,00 грн. суди попередніх інстанцій не погодилися та виходили з наступного.
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій, встановлено порядок обчислення і сплати податку, п. 7.4 вказаної статті регулює виникнення податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкова накладна від 28 грудня 2002 року №844, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд», знаходиться в матеріалах справи. В зазначеній податковій накладній відсутні наступні реквізити: кількість (обсяг, об'єм); ціна продажу без врахування ПДВ. Податкова накладна виписана на підставі накладної від 28 грудня 2002 року № 844., в якій наявні всі реквізити, у т.ч. кількість та ціна без ПДВ.
Оригінали зазначеної податкової накладної та накладної оглянуті в судовому засіданні, доказів визнання їх недійсними у встановленому законом порядку суду не надано. Отже, правильними є висновки судів першої та другої інстанцій про те, що податкова накладна № 844 не може вважатись недійсною.
Крім того, суди правильно зазначили, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки підприємства, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номеру, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі), не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні можуть бути підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 КАС України, про можливість ідентифікації контрагентів підприємства, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум. Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Факт реєстрації контрагента позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ТОВ «Інвестбуд») на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ч. З ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
До судів попередніх інстанцій не було надано доказів визнання недійсною угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Інвестбуд» або анулювання виданих цим підприємством Свідоцтв платника податку на додану вартість на час господарських відносин із позивачем. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету ТОВ «Інвестбуд», перерахованих їм у складі вартості придбаного товару або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. Не надано судам також і інших допустимих доказів несплати ТОВ «Інвестбуд» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період чи наявності податкового боргу внаслідок здійснення ним вищезазначених господарських операцій з позивачем.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту у грудні 2002 року суму ПДВ у розмірі 3480,71 грн. на підставі податкової накладної від 28 грудня 2002 року № 844.
За таких обставин суди попередніх інстанцій, посилаючись на відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом, прийшли до правильного висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1740,50 грн. є необґрунтованим.
Також колегія суддів вважає, що відповідає обставинам справи і нормам матеріального права непогодження судів першої та другої інстанцій із застосуванням до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 4736,50 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки з матеріалів справи видно, що штрафні санкції у розмірі 4736,50 грн., застосовані відповідачем у зв'язку з тим, що позивачем невірно визначені суми податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2002 року у розмірі 8985,00 грн. та за грудень 2003 року у розмірі 488,00 грн. Дані помилки були виправлені позивачем самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2003 року та за січень 2004 року. Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на те, що відповідачами не визначено суми недоплати ПДВ (за основним платежем) за грудень 2002 року та за грудень 2003 року, яка є базою для визначення розміру штрафних санкцій за вказаною нормою Закону, також правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованого застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, судами правильно враховано, що п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Отже, правильними є висновки судів про те, щовідповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують зазначених висновків судів та обставин, а тому висновки судів про часткове задоволення позову є правильними.
З огляду на викладене оскаржувані рішення судів першої та другої інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий М.І. Смокович
судді Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко