19 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М. І.,
Суддів - Весельської Т. Ф.,
Мироненка О. В.,
Сороки М. О.,
Чумаченко Т. А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Російська нафтова компанія” (далі - ТОВ “Російська нафтова компанія”) на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (далі - ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”) на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 3 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2003 року, -
У серпні 2003 року ТОВ “Російська нафтова компанія”, у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області щодо призупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-34, виданого 1 липня 2003 року Апеляційним судом Луганської області, по стягненню з ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” на його користь 147933, 92 доларів США, у зв'язку з порушенням відносно ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” справи про банкрутство.
Просило визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати прийняту ним постанову № В1-39/03 від 18 липня 2003 року про зупинення виконавчого провадження.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 3 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2003 року, скаргу задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України, для вирішення.
У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених рішень та відмову у задоволенні скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Справа розглянута судами до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.
З метою виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгівельно-промисловій палаті України від 19 лютого 2003 року у справі № 333у/2002 про стягнення з ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” на користь ТОВ “Російська нафтова компанія” боргу у сумі 147933, 92 доларів США, Апеляційним судом Луганської області 1 липня 2003 року видано виконавчий лист № 2-34, а постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області від 10 липня 2003 року № ВІ-39/03 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення.
У подальшому, постановою заступником начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області від 18 липня 2003 року зазначене виконавче провадження було зупинено, з посиланням на те, що ухвалою Господарського суду Луганської області № 05/283-9/222б від 1 вересня 1997 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, а за таких обставин, відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає зупиненню до розгляду справи про банкрутство.
З зазначеною постановою не погодився стягувач - ТОВ “Російська нафтова компанія” та оскаржив її до суду.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 7 березня 2002 року № 3088-III, що діяла на час пред'явлення вимоги заявником) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.
Пунктом 6 статті 12 цього Закону передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки вимоги ТОВ “Російська нафтова компанія” виникли у лютому 2003 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому мораторій на виконання його вимог не поширюється. У зв'язку з цим, оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження скасована.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обґрунтованим.
Відтак, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами не порушено норми матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про обов'язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника на увагу не заслуговують, оскільки у пункті 8 статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”розуміється активна дія господарського суду - порушення провадження у справі, шляхом постановлення ухвали про порушення процедури банкрутства підприємства, а, як вбачається з матеріалів справи, відносно ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”така процедура не розпочиналася - ухвалою Господарського суду Луганської області від 6 грудня 2001 року затверджено план санації, строк якої продовжено до кінця 2008 року.
Доводи касаційної скарги про те, що правовідносини між ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” ТОВ “Російська нафтова компанія”, не регулюються Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, висновку судів не спростовують, оскільки ТОВ “Російська нафтова компанія” має грошову вимогу до ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, що підтверджена рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгівельно-промисловій палаті України від 19 лютого 2003 року у справі № 333у/2002, тобто є його кредитором.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” залишити без задоволення, а рішення Алчевського міського суду Луганської області від 3 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2003 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
О. В. Мироненко
М. О. Сорока
Т. А. Чумаченко