01010 м. Київ, вул. Московська, 8
12.02.2008№ К-9899/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача-1 Тройно І.К., Кукленко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Махіmа» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Махіmа»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
Відділення державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова
про стягнення бюджетної заборгованості
Заявлено позовні вимоги про стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 1999 року в розмірі 18 376 грн. та проценти у розмірі 21 825,25 грн., нараховані у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 по справі № 41/104-05 - позов задоволено. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Махіmа» суми бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 1999 року в розмірі 18 376 грн. та проценти у розмірі 21 825,25 грн., нараховані у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05 - рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 скасовано. В позові відмовлено.
При цьому судом встановлено, що за результатами позапланової перевірки позивача з питання правомірності визначення сум бюджетної заборгованості ПДВ за період з грудня 1998 року по січень 2000 року (Акт від 26.10.2000№ 8039/23-404/30235481) зазначено, що остаточне підтвердження відшкодування ПДВ за жовтень 1999 року в рахунок наступних платежів по ПДВ (рядок 236) буде проведено після отримання відповідей інших ДПІ про результати зустрічних перевірок.
На підставі вказаного Акту відповідачем прийняті розпорядження від 05.11.2000 № 204 про зменшення відшкодування за жовтень 1999 року у розмірі 288 грн. та рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення вимог від 04.11.2000 № 3885/23-404/302481, яким застосована санкція у розмірі 288 грн. Прийняті розпорядження та рішення позивачем не оскаржені, на момент розгляду справи не скасовані, не визнані недійсними.
Листами від 08.12.2000 та від 07.03.2001 позивач просив ДПІ повернути на розрахунковий рахунок "суму відшкодованого ПДВ за жовтень 1999 року - 18 377 грн."
Листом від 26.11.2001 ДПІ повідомила, що сума відшкодування ПДВ по особовій картці станом на 23.11.2001 складає 18 376 грн.
Проценти на суму бюджетної заборгованості у розмірі 18376 грн. позивач нарахував за період з 01.02.2001 по 01.10.2004 у розмірі 21 825,25 грн. (за 3 роки 8 місяців).
Обґрунтовуючи своє рішення пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд встановив, що декларація по ПДВ за жовтень 1999 року у сумі 20 250 грн. проведена по строку 22.11.1999. Сума від'ємного значення податку підлягає відшкодуванню з державного бюджету протягом місяця, що настає після подання декларацій за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку. Право на відшкодування виникає з 01.02.2000 на залишок суми 18 376 грн. Однак позивач звернувся до суду з позовом 05.10.2004, тобто пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права.
Таким чином суд апеляційної інстанції визначився, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск строку позовної давності, чим порушив вимоги діючого законодавства, яке передбачає, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Не погодившись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05 позивач (далі - ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку скаржника сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету після погашення заборгованості з ПДВ та зарахування в рахунок погашення податкових зобов'язань трьох наступних звітних періодів з ПДВ. І оскільки 08.12.2000 було подано до змінену податкову декларацію за жовтень 1999 року, в якій визначено від'ємне значення ПДВ у розмірі 20 250 грн., та за рахунок від'ємного значення ПДВ за вказаний період були погашені зобов'язання за листопад 1999 року у розмірі 656 грн., за грудень 1999 року у розмірі 642 грн., а також погашені штрафні санкції у розмірі 576 грн., таким чином скаржник зазначив, що відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, сума від'ємного значення ПДВ підлягала відшкодуванню з бюджету України на протязі місяця, наступного після подачі декларації від 08.12.2000, тобто до 20.01.2001, оскільки підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відповідно оскільки суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ строку, вважаються бюджетною заборгованістю, тому ТОВ зазначило, що на суму бюджетної заборгованості нараховані проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, що склало (за період з 01.02.2001 по 01.10.2004) 21 825,25 грн.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги і просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05 залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника відповідача-1, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) заява на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування".
Декларація по ПДВ за жовтень 1999 року № 15136 з рядком 236 у сумі 20 250 грн. проведена по строку 22.11.1999. Сума від'ємного значення податку підлягає відшкодуванню з державного бюджету протягом місяця, що настає після подання декларацій за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку. Право на відшкодування виникає з 01.02.2000 на залишок суми 18 376 грн.
Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом свого рішення тим, що позивач звернувся до суду з позовом 05.10.2004, з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права.
Принагідно звернути увагу скаржника на те, що проценти на суму бюджетної заборгованості у розмірі 18376 грн. позивач нарахував за період з 01.02.2001 по 01.10.2004 у розмірі 21825,25 грн. (за 3 року 8 місяців), що також виходить за межі трирічного строку позовної давності.
Тобто вірним є визначення суду апеляційної інстанції про те, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск строку позовної давності, чим порушив вимоги діючого законодавства, яке передбачає, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи зазначену норму ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки за таких обставин рішення суду першої інстанції прийняте не при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відношенні до норм чинного законодавства.
З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції. Відповідно постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Махіmа» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 41/104-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров