83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.09.11 р. Справа № 24/99пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного комерційного банку «Європейський», м. Київ.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра інвест Групп», м.Донецьк
про розірвання договору оренди транспортних засобів.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - за довір. б/н від 15.08.2011р.
Акціонерний комерційний банк «Європейський» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про розірвання договору транспортних засобів від 20.04.2009р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Інвест Групп».
23.05.2011р. господарським судом м.Києва було порушено провадження у справі №7/145 та призначено позовну заяву до розгляду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2011р. на підставі ст.ст. 15,17 ГПК України справа №7/145 передана за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою від 18.07.2011р. господарський суд Донецької області прийняв справу до провадження та присвоїв їй номер №24/99пд.
01.08.2011р. до канцелярії суду надійшла заява АКБ «Европейський» про розгляд справи за відсутністю представників позивача.
Ухвалою по справі від 12.09.2011р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладання із відповідачем договору оренди транспортних засобів; постанову правління НБУ від 19.08.2009р. про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АКБ «Європейський»; п.9.3 Постанови правління НБУ №369 від 28.08.2009р. щодо права ліквідатора розривати договори про надання банківських послуг. Позивач також посилався, на те, що встановлений розмір орендної плати за спірним договором не відповідає справедливим ринковим цінам, що перешкоджає та ускладнює процедуру реалізації (відчуження) транспортних засобів, зокрема пошук покупця майна, обтяженого орендою, що начебто впливає на акумулювання ліквідної маси банку, а також на порушення відповідачем умов договору щодо надання безперешкодного доступу до орендованих транспортних засобів з метою перевірки їх використання у відповідності до умов договору.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав договір від 20.04.2009р., акт приймання-передачі транспортних засобів, копію повідомлення від 15.03.2011р, про розірвання договору, роздруківки з Інтернет-джерел з інформацією про вартість оренди авто та інше.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтував ст.92 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 16, 214 ЦК України, ст. ст. 20, 188 ГПК України
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на безпідставне застосування норм про розірвання договору. Також повідомив, що договір укладено на строк до 30.04.2014р. і його строк ще не сплинув. Відповідач вважає, що підстав для розірвання договору не має, оскільки відповідач повністю та добросовісно виконує вимоги цього договору. Крім того відповідач зазначив що повністю сплатив орендну плату за оренду автомобілів за весь час строку дії договору.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.
20.04.2009р. між акціонерним комерційним банком «Європейський» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Інвест Групп» (орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів, за умовами якого орендодавець надає у строкове платне користування орендареві транспортні засоби, перелічені у п.1.2. договору - KIA CERATO, держномер АХ7140ВС, номер шасі KNEFE223375488049, рік випуску - 2007; AUDI Q7, держномер АА0105КІ, номер шасі WAUZZZ4L47D087648, рік випуску - 2007; AUDI Q7, держномер АА6583ІЕ, номер шасі WAUZZZ4L38D004163, рік випуску - 2007; FIAT, держномер АА5396ЕТ, номер шасі ZFA22300005561363, рік випуску - 2007, VOLKSWAGEN, держномер АА5593НК, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H131577, рік випуску - 2005.
Строк оренди становить 5 років - до 30.04.2014р. включно (п.4.1 договору).
Розмір орендної плати, що сплачується орендарем за користування транспортними засобами, складає 20 000,00 грн. з ПДВ є фіксованим і не може бути змінений орендодавцем в односторонньому порядку протягом дії договору незалежно від будь-яких факторів, що прямо чи опосередковано впливають на діяльність орендодавця (п.5.1 договору). Орендна плата за поточний місяць орендного користування сплачується орендарем в безготівкову порядку на поточний рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця (п.5.2 договору). Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк в розмірі, що визначається на момент оплати (п.5.3 договору).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар бере на себе обов'язок безперешкодно допускати до транспортних засобів представників орендодавця з метою перевірки їх використання у відповідності до умов цього договору.
За приписами п.8.1 договору після закінчення строку договору орендар зобов'язаний передати орендодавцю транспортні засоби протягом 2-х робочих днів з моменту закінчення орендного користування за актом приймання-передачі.
Згідно з п.10.3 договору, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1 договору та закінчується зі спливом строку орендного користування передбаченого у цьому ж п.4.1 договору.
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.10.5 договору)
У відповідності до п.11.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно акту приймання-передачі транспортних засобів від 20.04.2011р. відповідач прийняв у користування наступні транспортні засоби: KIA CERATO, AUDI Q7, AUDI Q7, FIAT, VOLKSWAGEN (Т.2 а.с. 19).
Відповідач, в свою чергу, перерахував позивачу 1 440 000,00 грн. в якості передоплати за оренду автомобілів згідно договору від 20.04.2009р. за період з 20.04.2009р. по 20.04.2015р.
15.03.2011р. позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що Постановою правління НБУ №489 від 19.08.2009р. з 21.08.2009р. була відкликана банківська ліцензія та ініційована процедура ліквідації банку. Також постановою правління НБУ від 14.01.2011р. №5 призначено фізичну особу -незалежного експерта ОСОБА_2 Також зазначено, що відповідно до приписів ст. 92 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, наступні повноваження: приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банку, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку, заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законом порядку розриває їх, вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб, тощо.
Листом №21/05-1 від 21.05.2010р. відповідач заперечив проти дострокового припинення орендних відносин за договором, ініційованого орендодавцем (позивачем).
Листом від 14.04.2011р. позивач просив відповідача надати можливість доступу до транспортних засобів задля перевірки їх наявності та технічного стану, а також повідомити ліквідатора орендодавця про укладення орендарем договорів суборенди, об'єктом за якими є транспортні засоби, із наданням належним чином посвідчених копій таких договорів.(а.с.23).
Матеріали справи не містять відповіді на цей лист.
Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди транспортних засобів від 20.04.2009р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Інвест Групп»
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво-або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину здійснюється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Згідно з ч.6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору оренди майна в порядку встановленому ст.188 цього Кодексу.
В силу ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України)
Згідно з п.10.3 договору, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1 договору та закінчується зі спливом строку орендного користування передбаченого у цьому ж п.4.1 договору.
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.10.5 договору)
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли взаємної згоди щодо відмови від договору та його дострокового припинення (розірвання), що в свою чергу потребує письмового оформлення.
Порядок розірвання договорів регламентований ст.188 ГК України, і як вбачається з матеріалів справи, не був дотриманий позивачем.
Суд не приймає посилання позивача на п.9.3 Постанови правління НБУ №369 від 28.08.2009р., оскільки зазначеним пунктом передбачено право ліквідатора саме на розірвання договорів, а не на односторонню відмову від них.
Не приймає суд і посилання відповідача на порушення п.7.1 щодо безперешкодного доступу до орендованих транспортних засобів, як на підставу розірвання договору, оскільки спірний договір не містить положень щодо розірвання договору з цієї підстави.
Також, господарський суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу для розірвання договору, на те, що встановлений розмір орендної плати за спірним договором не відповідає справедливим ринковим цінам, що перешкоджає та ускладнює процедуру реалізації (відчуження) транспортних засобів, зокрема пошук покупця майна, обтяженого орендою, що начебто впливає на акумулювання ліквідної маси банку. Зазначені обставини не є підставою для розірвання спірного договору оренди, оскільки сторони у п.5.1договору встановили, що розмір орендної плати, що сплачується орендарем за користування транспортними засобами, є фіксованим і не може бути змінений орендодавцем в односторонньому порядку протягом дії договору незалежно від будь-яких факторів, що прямо чи опосередковано впливають на діяльність орендодавця. Господарський суд також зазначає, що позивач не обмежений у праві запропонувати викупити транспортні засоби, що є предметом спірного договору оренди, у тому числі й відповідачу.
Відповідно до ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Матеріалами справи не підтверджено істотне порушення договору другою стороною (відповідачем). Позивачем також не доведено, що обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
В задоволенні позовних вимог Акціонерного комерційного банку «Європейський», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Інвест Групп”, м.Донецьк, про розірвання договору оренди транспортних засобів від 20.04.2009р. - відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2011р.
Надруковано 3 прим.:
1 - у справу
1- позивачу
1 - відповідачу
(062)381-91-20