19 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
суддів : Бутенка В.І.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії і проведення відповідного перерахунку, -
У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за позивачем право на перерахунок пенсії і зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок із урахуванням:
з 01 січня 2003 року - щомісячної 100% надбавки грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України №173 від 23.02.2002р. «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»;
з 01 травня 2003 року - 90% надбавки грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України №389/03 від 05.05.2003р.;
з 01 вересня 1999 року - 40% надбавки згідно Указу Президента України №847 від 14.07.1999р.
та з 19 квітня 2002 року - премії в розмірі 33,33%, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000р. №829.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд - це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до п.п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 06.10.2005 р. N 2953-IV), до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У місцевих та апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ.
Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.
Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Переглядаючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа є адміністративною.
Однак з матеріалів справи видно, що позов було пред'явлено в порядку цивільного судочинства 04 жовтня 2005 року, тобто вже після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, і розгляд цієї справи в суді першої інстанції відбувався за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
В порядку, передбаченому ЦПК України, позивачем було подано і апеляційну скаргу.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було правових підстав переглядати рішення місцевого суду, яке було ухвалено відповідно до вимог іншого процесуального судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення апеляційного суду прийнято із порушенням вимог процесуального закону, а тому не може вважатись законним і обґрунтованим, в зв'язку з чим згідно приписів ст. 227 воно підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 лютого2006 року скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.