20 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого-судді - Бутенка В.І.,
суддів: Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
при секретарі Марушевському А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Дубенської міської ради, приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень №1274 від 19.08.2005 року та №1330 від 31.10.2005 року, -
У лютому 2006 року ПП ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати протиправними рішення Дубенської міської ради №1274 від 19.08.2005 року "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення по наданню земельної ділянки в оренду для обслуговування кіоску" та №1330 від 31.10.2005 року "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду", а також зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в здійсненні позивачкою підприємницької діяльності.
Постановою господарського суду Рівненської області від 05 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дубенської міської ради №1274 від 19.08.2005 року "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення по наданню земельної ділянки в оренду для обслуговування кіоску" та №1330 від 31.10.2005 року "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду" скасовано.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Присуджено ПП ОСОБА_1 з державного бюджету 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року залишено без руху апеляційні скарги Дубенської міської ради та підприємця ОСОБА_2 на постанову господарського суду Рівненської області від 5.05.2006 року. Зобов'язано скаржників усунути недоліки апеляційних скарг шляхом подання належних доказів сплати судового збору в розмірі 42,50 грн. в строк до 25.07.2006 року.
В касаційній скарзі Дубенська міська рада просить скасувати вказане судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу Дубенської міської ради без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ч.7 ст. 187 КАС України, а саме державне мито сплачено в сумі 1,7 грн., в той час як на думку суду його розмір повинен був становити 42,50 грн., тобто 50% від сплаченого державного мита при подачі позовної заяви.
Дійсно, з матеріалів справи видно, що ПП ОСОБА_1 сплатила 85 грн. державного мита.
Однак апеляційним судом не було враховано, що відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із ч. 3 Прикінцевих і перехідних положень КАС України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;
розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Відповідно до п.22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17,00 грн.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що державне мито справляється із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян в розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян , тобто на даний час це 3,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що даний позов є немайновим, а відтак розмір державного мита при подачі позовної заяви повинен становити 3,40 грн.
Підпунктом "з" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що державне мито справляється із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Сума, яка була фактично сплачена позивачем при поданні позовної заяви, не має правового значення для визначення ставки державного мита при поданні апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, ухвалене у такій справі.
За таких обставин у апеляційного суду не було правових підстав для залишення апеляційної скарги Дубенської міської ради без руху з мотивів неналежної сплати державного мита, внаслідок чого ним ухвалено незаконне рішення.
Крім того, апеляційним судом допущено порушення вимог ч.4 ст. 206 КАС України, а саме не вказано строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
З огляду на наведене, оскаржене судове рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дубенської міської ради задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.