26 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
суддів : Бутенка В.І.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Борівської селищної ради Харківської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірними та скасування рішень Борівської селищної ради від 18.06.2004 року №8 та від 26.01.2005 року №6, про зобов'язання усунути порушення вимог законодавства і прийняти рішення, -
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що рішенням ХVІІ сесії ХХІV скликання Борівської селищної ради Харківської області від 8 червня 2004 року №8 затверджено акт вибору земельної ділянки ОСОБА_2 для розташування індивідуального гаражу біля будинку АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню зовнішніх меж. Рішенням ХХІІІ сесії ІV скликання цієї ж селищної ради від 26 січня 2005 року №6 ОСОБА_2 надано в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку площею 0,0028 га. для розташування за вказаною адресою будівлі індивідуального гаражу.
Позивач вважає ці рішення сільради незаконним, оскільки він є власником магазину, розташованого в будинку АДРЕСА_2, з жовтня 2003 року неодноразово звертався до Борівської селищної ради з приводу укладення договорів оренди земельної ділянки на якій знаходиться магазин і земельної ділянки для обслуговування цієї споруди, та має переважне право оренди перед ОСОБА_2
Посилаючись на вказані обставини, просив визнати рішення ХVІІ сесії ХХІV скликання Борівської селищної ради Харківської області від 8 червня 2004 року №8 та ХХІІІ сесії ІV скликання цієї ж селищної ради від 26 січня 2005 року №6 незаконними, скасувати їх та зобов'язати селищну раду усунути порушення вимог законодавства і прийняти рішення про видачу йому дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки необхідної для обслуговування магазину, розташованого в будинкуАДРЕСА_2.
Постановою Борівського районного суду Харківської області від 06 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2006 року, ОСОБА_1 у задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при прийнятті вказаних рішень сільська рада не допустила будь-якого порушення земельного законодавства і діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з договором купівлі-продажу від 30 червня 2003 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_2, розташованої на земельній ділянці Борівської селищної ради Харківської області.
Рішенням XX сесії Борівської селищної ради Харківської області ІV скликання від 24 листопада 2004 року №27 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі магазину, розташованого в будинку АДРЕСА_2, що належить йому на підставі договору купівлі продажу від 30.06.2003 року.
Однак, рішення сільради №27 позивачем виконано не було, доказів того, що виконанню цього рішення чинились перешкоди суду не представлено.
Між тим, ОСОБА_2 звернулась до Борівської селищної ради з заявами про затвердження акту вибору земельної ділянки для розташування індивідуального гаражу біля її будинку АДРЕСА_1, надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню зовнішніх меж та права на оренду у встановленому законом порядку.
Задовольняючи ці заяви своїми рішеннями від 8 червня 2004 року №8 та від 26 січня 2005 року №6 селищна рада керувалась ст. 12, 124 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 16 Закону «Про оренду землі».
У відповідності до ст. 26 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ст.12, 124 ЗК України розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб на території сіл, селищ, міст, відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Думка позивача про необхідність проведення аукціону щодо надання права оренди на земельну ділянку грунтується на помилковому тлумаченні законодавства.
При таких обставинах, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що Борівська селищна рада Харківської області при прийнятті рішень від 8 червня 2004 року №8 та від 26 січня 2005 року №6 про затвердження акту вибору земельної ділянки ОСОБА_2 для розташування індивідуального гаражу біля будинку АДРЕСА_1, про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню зовнішніх меж та про надання ОСОБА_2 в оренду терміном на п'ять років земельної ділянки площею 0,0028 га. для розташування за вказаною адресою будівлі індивідуального гаражу, діяла на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борівського районного суду Харківської області від 06 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.