Іменем України
24 квітня 2007 року апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Романова О.В.,
суддів: Фоміна Ю.В. та
Широкопояса Ю.В., з участю: прокурора Селюченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 5 лютого 2007 року, -
Встановив:
Цією постановою на підставі ст. ст. 22, 64, 273, 281 КПК України кримінальну справу про обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 185 ч. З КК України направлено прокурору Богунського району м. Житомира для організації додаткового розслідування.
В постанові зазначено, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 1 квітня 2004 року біля 3 години ночі за попередньою змовою з ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проникли в гараж АДРЕСА_1 звідки вчинили крадіжку чужого майна.
Дослідивши матеріали кримінальної справи суд вважає, що дану справу слід повернути для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
Дана кримінальна справа надійшла для розгляду до Богунського районного суду м. Житомира 10 червня 2004 року.
На досудовому слідстві слідчим СВ Житомирського MB УМВС обвинуваченому ОСОБА_1 була обрана міра запобіжного заходу -підписка про невиїзд.
Справа № 11-265/2007 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Іонніков В.М. Категорія: ст. 185 ч.3 КК України Суддя-доповідач: Фомін Ю.В.
2
ОСОБА_1 ні разу не з'являвся і до цього часу не з'являється до суду без поважних причин.
За клопотанням прокурора постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2005 року йому була змінена міра запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту та оголошено його розшук, провадження по справі судом було зупинено. В той же день вказана постанова суду була направлена для виконання в Житомирський MB УМВС.
Як пояснив в судовому засіданні представник ВКР Житомирського MB УМВС, ОСОБА_1 фактично ніколи не проживав за адресою, вказаною ним слідчому СВ Житомирського MB УМВС : АДРЕСА_1 Така ж адреса місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 була вказана слідчим в обвинувальному висновку.
Представник ВКР Житомирського MB УМВС в суді пояснив, що можливо ОСОБА_1 проживає на території Республіки Білорусь. Проте на даний час немає ніяких відомостей про точне місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_1, а тому встановити, затримати та доставити його до суду вони не спроможні.
Згідно матеріалів кримінальної справи фактично розшук ОСОБА_1 ВКР працівниками Житомирського MB не проводився на протязі двох з половиною років, що сприяє тяганині та перешкоджає суду розглянути дану кримінальну справу в повному обсязі.
Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вироком Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2004 року засуджені за скоєний разом з ОСОБА_1 злочин.
На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від явки до суду, перешкоджаючи розгляду справи в суді. Місце знаходження його до цього часу не встановлено.
Таким чином органи внутрішніх справ на протязі більше двох з половиною років не встановили місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_1
Оскільки участь обвинуваченого в судовому засіданні є обов'язковою, то неявка ОСОБА_1 в судове засідання є перешкодою для розгляду справи по обвинуваченню його за ст. 185 ч. 3 КК України по суті.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України, не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого. ( Постанова № 3 Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування ").
Для встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно проведення слідчих дій, інших процесуальних дій спрямованих на збирання нових доказів, характеризуючих його
3
матеріалів, встановлення місця проживання обвинуваченого, проведення оперативно - розшукових дій в такому обсязі, виконання яких неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
Крім того контроль за проведенням оперативно -розшукових дій відносно обвинуваченого ОСОБА_1 повинна здійснювати прокуратура, згідно Закону України «Про прокуратуру", а не суд, який законом не уповноважений на такі дії.
Як свідчить судова практика, яка склалась в Богунському районному суді м. Житомира, тільки після направлення судом кримінальних справ для проведення додаткового розслідування працівники ВКР УМВС України активізують свою роботу по розшуку підсудних, а працівники прокуратури Житомирської області дійсно контролюють розшукові дії працівників міліції. В результаті таких спільних дій обвинувачених знаходять в короткі строки.
При додатковому розслідуванні органу досудового слідства необхідно вжити всіх необхідних, передбачених законом заходів для встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_1, з достатньою повнотою вивчити його особу, вирішити питання про кваліфікацію його дій у відповідності з вимогами КК України та про подальше направлення кримінальної справи до суду.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що відповідно до ст. 281 КПК України та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 " Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування можливе лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні, тобто перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування є вичерпним. Тому посилання суду на те, що підсудний після направлення справи до суду зник і місце перебування його невідоме не може бути визнане, як неповнота або неправильність досудового слідства і тому кримінальна справа з наведених судом підстав не може бути повернута на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляцію, обговоривши її доводи, вивчивши справу, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
4
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що органом досудового слідства не встановлено місце фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_1, а тому досудове слідство слід визнати неповним, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 22 та 64 КПК України не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, а суд, з врахуванням специфіки процесуальної форми судового розгляду, позбавлений можливості усунути вказану неповноту.
Крім цього, на думку апеляційного суду, з врахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні в квітні 2004 року таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в приміщення, на загальну суму 63 гривні, та положень Законів України " Про податок з доходів фізичних осіб " і від 2 червня 2005 року № 2635 - ІУ, яким змінена редакція ст. 51 КУпАП, рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року № 9 " Про деякі питання адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Закону України від 22 травня 2003 року " Про податок з доходів фізичних осіб ", органу досудового слідства слід розглянути питання про закриття вказаної кримінальної справи.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-
Ухвалив:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 5 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.