КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-694/09
18 вересня 2009 року м.Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі
головуючий суддя Ситенко А.І.
при секретарі Розсохи О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області
про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження власником належним йому майном,
13 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження належним їй майном, мотивуючи свої вимоги порушенням протиправними діями відповідача її конституційних прав власника.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала уточнені під час розгляду справи заявлені позовні вимоги, в обгрунтування яких послалась на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири вона є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Одним із продавцем зазначеної квартири був її колишній власник - відповідач по справі ОСОБА_2 З часу укладення правочину у зазначеній квартирі ОСОБА_2 не проживає, однак за даними обласного адресно-довідкового бюро значиться зареєстрованим. Він фактично виселився з житлового приміщення, але добровільно не здійснив зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання. Місце знаходження і мешкання відповідача на теперішній час невідоме, за новою адресою свого перебування він не зареєструвався. У знятті з реєстрації ОСОБА_2 за її зверненням посадові особи СГМФО Кіровського РВ Макіївського міського управління відмовили.
Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача суттєво порушуються закріплені нормами Конституції України права власника на користування і розпорядження належним йому нерухомим майном, позивачка просить суд захистити її цивільне право - усунути перешкоди у здійсненні права власності на квартиру, шляхом покладення на орган реєстрації і міграції фізичних осіб Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області зобов'язання про зняття ОСОБА_2 з реєстрації за відсутності його заяви.
Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомив про причини неявки, у зв'язку з чим за згодою позивачки суд відповідно до правил частини 1 статті 224 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.
Представник Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області Синіцин М.Г. до судового засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. При винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 11 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстровано у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації міста Макіївки». Із змісту зазначеного договору вбачається, що до складу продавців вказаного нерухомого майна входив - ОСОБА_2.
Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За відомостями особового рахунку ОСОБА_2, значиться прописаним (зареєстрованим) за адресою: АДРЕСА_1
З акту комунального підприємства «Север» від 25 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, однак з лютого 2008 року фактично за місцем реєстрації не проживає.
Нормою статті 6 Закону від 11 грудня 2003 року № 13 82-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування.
При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Реєстрація місця перебування відповідно до положень статті 8 цього Закону здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що поведінка та дії ОСОБА_2, який на протязі тривалого часу не користується житловим приміщенням, виїхавши на інше постійне місце мешкання, однак в установленому порядку не знявся з реєстрації (виписався) з місця проживання та не зареєструвався за місцем фактичного перебування, є неправомірними і не відповідають положенням зазначеного нормативно-правового акту та порушують права власника нерухомого майна -ОСОБА_1, оскільки об'єктивно перешкоджають здійсненню нею правомочностей з користування й розпорядження житловим приміщенням.
Держава відповідно до вимог статті 386 ЦК України «Засади захисту права власності» забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Приписами статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не дає підстави суду вважати, що даною нормою передбачений вичерпний перелік випадків зняття фізичної особи з реєстрації за остаточним рішенням суду.
У статтях 15 і 16 ЦК України, враховуючи і спираючись на положення статті 19 Конституції України, закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: 3) припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що суди при розгляді конкретних прав мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правого акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами відповідно до правил ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, виходячи із встановлених в статтях 8 і 41 Конституції України принципів верховенства права і непорушності права приватної власності, відповідно до правил пріоритетності нормативно-правових актів та їх дії у часі, дійшов висновку, що неправомірними діями ОСОБА_2 здійснюються перешкоди ОСОБА_1 у вільному користуванні та розпорядженні житловим приміщенням, тому вимоги позивачки визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розгляду цивільної справи.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 8, 19, 41 Конституції України, статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 317, 386, 391 Цивільного кодексу України, статтями 6, 7 і 8 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно шляхом покладання зобов'язання на відповідний орган реєстрації Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області (сектор громадянства і міграції фізичних осіб Кіровського РВ Макіївського міського управління) зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без його заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.