Підлягає публікації в ЄДРСР
"11" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-3192-2011
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"
до відповідача: державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях"
про стягнення 88069,14грн.
Суддя господарського суду Одеської області Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - №143 від 17.06.2011р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (надалі -ТОВ "СП "НІБУЛОН") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (надалі -ДП водних шляхів "Устьдунайводшлях") 80718,88 грн. -інфляційних витрат; 7350,26 грн. -відсотків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-3192-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 26.08.2011р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать телеграма №110003 від 28.09.2011р. та повідомлення про вручення телеграми №110003, підстави неявки суду невідомі.
В процесі розгляду справи представниками сторін були надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 за позовом ТОВ СП “Нібулон” до ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 1 700 000 грн. та стягнення відсотків в сумі 3923,08 грн., було встановлено факт безпідставного отримання ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” від ТОВ СП “Нібулон”грошових коштів в сумі 1 700 000 грн. за платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006 р., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь ТОВ СП „Нібулон” підлягає сума безпідставно отриманих коштів та відсотки за користування цими коштами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р., рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. було залишено без змін. Верховним судом України ухвалою від 10.07.2008 р. відмовлено ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387.
Як вбачається із наданих суду платіжних доручень №U1824429 від 12.11.2008 р. на суму 1 342 228,83 грн., № U2014558 від 08.12.2008 р. на суму 32 600 грн., № U1664233 від 14.10.2010 р. на суму 2508,90 грн., № U1672397 від 15.10.2010 р. на суму 5056,18 грн. виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.03.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 було частково перераховано суму заборгованість ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях”на рахунок позивача.
Також позивач в позовній заяві зазначає, що 02.12.2009р. виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.03.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 було перераховано 5776,46 грн.
Таким чином, до 01.10.2010р. відповідачем було погашено 1380605,48 грн. основного боргу. Сума залишку основного боргу станом на 01.10.2010р. становила 319394,52 грн.
Як зазначає позивач, з 15.10.2010р. сума залишку основного боргу становить 311829,44 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 за позовом ТОВ СП “Нібулон” до ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” про стягнення 736 279,89 грн. (предметом цього спору є нарахування втрат від інфляції та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 1 700 000 грн., отриманими відповідачем за платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006 р.), позовні вимоги позивача задоволено частково, з врахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного судом 02.02.2009р. у справі про банкрутство ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” та скасованого 24.04.2009р. одночасно із припиненням провадження у справі, стягнуто з відповідача на користь позивача 720 938 грн. втрат від інфляції -за період з 12.03.2007 р. по 20.05.2009 р. та 3% річних за період з 02.04.2007 р. по 20.05.2009р.
Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р., яка залишена в силі постановою Верховного суду України від 22.06.2010 р.
Як вбачається із наданих суду платіжних доручень №U1664234 від 14.10.2010 р. на суму 5366,47 грн., № U1672428 від 15.10.2010 р. на суму 10815,03 грн., виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. у справі №14/64-09-1896 було частково перераховано заборгованість ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” по сплаті 3% річних за користування коштами та втрат від інфляції за період з 12.03.2007р. по 20.05.2009р.
Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2010р. по справі №25/132-10-4225 (яке набуло чинності) підтверджено настання для ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” наслідків неповернення ТОВ СП “Нібулон” вказаних вище коштів, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та стягнуто з ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” на користь ТОВ СП “Нібулон” 108850,05 грн. втрат від інфляції та 13202,05 грн. процентів за користування коштами позивача за період з 21.05.2009р. по 30.09.2010р. -всього на загальну суму 122052,10 грн.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процессуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, при встановленні фактів отримання відповідачем та збереження ним коштів позивача без достатніх підстав, судові рішення у справах №29-4/119-07-3387, №14/64-09-1896 та №25/132-10-4225 мають преюдиціальне значення.
З розрахунку 3% річних за користування коштами та втрат від інфляції, доданого до позовної заяви вбачається, що позивачем за період з 01.10.2010р. по 14.07.2011р., нараховано відповідачу 80718,88 грн. -інфляційних витрат; 7350,26 грн. -3% річних за користування безпідставно набутими грошовими коштами.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).
Із приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України випливає обов'язок особи, яка набула або зберегла у себе майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути це майно особі, якій воно належить.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, в силу статтей 11, 509, 1212 ЦК України та на підставі рішень господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387, від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 та від 23.11.2010р. у справі №25/132-10-4225 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства. Згідно ст.530 ЦК України, рішення суду від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387, з огляду на те, що відповідачем його не було виконано своєчасно та в повному обсязі, продовжує існування обов'язку останнього щодо оплати зазначеного вище грошового зобовязання, яке може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ст.ч.1 ст.599 ЦК України.
Звідси, неналежне виконання (прострочення) ДП водних шляхів “Устьдунайводшлях” грошового зобов'язання, спричиняє наслідки, визначені п. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до повного її погашення.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості наданого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону, зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих коштів виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі 80718,88 грн. -інфляційних витрат та 7350,26 грн. -3% річних.
Судом перевірено розрахунок Позивача, встановлено його правильність та відповідність матеріалам справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів “Устьдунайводшлях”(68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36, код ЄДРПОУ 31091889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 80718,88 грн. -інфляційних витрат; 7350,26 грн. -3% річних; 880,69 грн. -державного мита; 236 грн. -витрати на ІТЗ судового процесу
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 17.10.2011р.
Суддя Цісельський О.В.