Підлягає публікації в ЄДРСР
"12" жовтня 2011 р.Справа № 12-8/68-10-4754
За позовом: відкритого акціонерного товариства „Західенерго”
до відповідачів:
1. державного підприємства "Одеська залізниця";
2. центральної збагачувальної фабрики „Росія” товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка”
про стягнення 4361,05грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники, які брали участь у розгляді справи:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність від 29.04.2011р;
від відповідача 1: ОСОБА_2 -довіреність від 04.01.2011р.
від відповідача 2: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, відкритого акціонерного товариства "Західенерго" (далі по тексту -ПАТ "Західенерго"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці та центральної збагачувальної фабрики „Росія” товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (далі по тексту -ТОВ „Донбасвуглепереробка”) 4361,50 грн. вартості вантажу, якого не вистачає.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011 (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 ( головуючого судді Журавльова О.О., суддів Савицького Я.Ф., Михайлова М.В.), позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ТОВ "Донбасвуглепереробка" на користь ВАТ "Західенерго" 1907,48 грн. вартості недостачі вугілля та судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 28.07.2011р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. у справі № 8/68-10-4754 та рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2011р. справу прийнято до свого провадження (суддя Цісельський О.В.) та розгляд справи призначено у судовому засіданні.
На підставі заяви представника позивача, судом змінено найменування позивача у справі з відкритого акціонерного товариства „Західенерго” на Публічне акціонерне товариство „Західенерго”, у зв'язку зі зміною 04.04.2011р. назви відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на публічне акціонерне товариство "Західенерго", що вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб.
Відповідач 1 -Одеська залізниця, в судових засідання проти позову заперечував , просив суд звільнити його від відповідальності по справі, з підстав викладених у відзиві на позов від 29.11.2010р. та поясненнях по справі від 12.10.2011р.
Відповідач 2 - ТОВ „Донбасвуглепереробка”, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.12.2010р. наданими суду позивачем, та корінцем про вручення поштового повідомлення, але в судове засідання не з'явився, проти позову в частині вимог до нього заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27.09.2011р.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши надані докази, суд встановив:
На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 24.09.2010 р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ „Донбасвуглепереробка” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 67887307 з вугільним концентратом у вологому стані в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52487526 на маршрут або групу вагонів.
Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.
По путі слідування вантажу, 26.09.2010р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 1083, відповідно до даних якого вагон відчеплений для контрольного переваження.
26.09.2010 р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт АА №038354/452, яким встановлено, що: у вагоні № 67887307 знаходиться вологий вугільний концентрат; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1700 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 10 см, застосовано каток; праворуч по ходу потяга між 1-2 люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,6 м; над 2 люком праворуч знаходиться зазор між кришкою люка та нижньою обв'язкою кузову довжиною 15 см, шириною 5 см; вантаж марковано однією поперечною смугою, в місцях виймання маркування відсутнє; люки та двері закриті щільно; наявні сліди старої течі вантажу по хребтовій балці.
В той же день на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт про технічний стан вагону №82, згідно із яким вагон № 67887307 технічно справний, однак над 2-ю кришкою люка наявний зазор між кришкою люка та нижньою обв'язкою вагона довжиною 150 мм., шириною 50 мм., втрата вантажу могла статися з цього зазору, яку вантажовідправник бачити міг однак відповідних заходів не прийняв.
30.09.2010 р. на станції Ладижин складено комерційний акт БО 646525, яким встановлено, що: у вагоні № 67887307 знаходиться вологий вугільний концентрат; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 6200 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 10 см, застосовано каток; праворуч по ходу потяга між 1-2 люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,6 м; над 2 люком праворуч знаходиться зазор між кришкою люка та нижньою обв'язкою кузову довжиною 15 см, шириною 5 см; вантаж марковано однією поперечною смугою, в місцях виймання маркування відсутнє; люки та двері закриті щільно; теча відсутня; вантажовідправником не нанесена захисна плівка; з обох сторін вагону маються природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1,5 м, які до завантаження відправник побачити міг; вагон прибув технічно справним, проте не підготовлений під завантаження даного вантажу.
01.10.2010 р. складено акт про технічний стан вагону, згідно із яким у вагон № 67887307 технічно справний, однак в ньому наявний зазор між кришкою люка 8 см. закладений мотлохом, вантажовідправник мав бачити вагон непідготовлений під завантаження.
Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.
В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 4361,05 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 5510 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по специфікації від 31.08.2010 р. № 09/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачену п.6.1 угоди доплату за відсоток золи та вологості).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 24.09.2010 р. № 52487526 свідчить про укладення між ТОВ „Донбасвуглепереробка” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.
Акт про технічний стан вагону від 29.09.2011р. судом до уваги не приймається, оскільки в ньому не зазначено яка станція склала цей акт, в ньому нема строчного штемпелю станції складання та зазначений акт підписаний лише вагонним майстрем, а повинен бути підписаний двома працівниками залізниці.
Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 67887307 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.
Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”
Згідно із п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, -усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...
Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційних актів від 26.09.2010р. АА №038354/452 та від 30.09.2010 р. БО 646525, в яких за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ „Донбасвуглепереробка” слід визнати винним у втраті товару.
Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Комерційні акти від 26.09.2010р. АА №038354/452 та від 30.09.2010 р. БО 646525 з даними щодо воронкоподібних поглиблень може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 67887307 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.
Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник -за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник -за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.
В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці -за ціною вантажовідправника, а відносно відправника -за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме -сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.
Беручи до уваги наведене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діяннями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвали суду від 29.11.2010 р. платіжним дорученнями від 30.09.2010 р. №№ 240,4569, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 31.08.2010 р. № 09/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.
Між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5082, т.я. концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.
Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 4820 кг, а з ТОВ „Донбасвуглепереробка” підлягають стягненню кошти в сумі 1907,48 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 4820 кг = 2994,09 + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2 доплати по вологості -1,43% в сумі 42,82 грн. та зольності -4,75% в сумі 142,22 грн. + 20% ПДВ; всього -3814,96 грн./2).
Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної 24.09.2010 р. № 52487526 у вагоні № 67887307. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 10.11.2010 р., 29.11.2010 р. та 15.12.2010 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.
Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (85485, Донецька обл., м. Украінськ, вул. Октябрьська, 1; код 32011542) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555) 1907/одна тисяча дев'ятсот сім/грн. 48 коп. вартості недостачі вантажу, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення підписане 17.10.2011 р.
Суддя Цісельський О.В.