"17" жовтня 2011 р.Справа № 5/17-3234-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН”
до відповідача: Промислово-будівельної групи „ІНТОБУД”
про визнання частково недійсним договору оренди.
Суддя Погребна К.Ф.
Представники сторін, які брали участь у судових засіданнях:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 07.02.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність від 19.05.2011р.
В засіданні 17.10.2011р. приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” звернулося до господарського суду Одеської області до Промислово-будівельної групи „ІНТОБУД” з позовною заявою про визнання недійсними положень договору.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 04.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” та Промислово-будівельною групою „ІНТОБУД” було укладено договір оренди № 4/1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” зобов'язалась надати Промислово-будівельній групі „ІНТОБУД” в тимчасове платне користування будівельну техніку, а Промислово-будівельна група „ІНТОБУД” зобов'язалася забезпечити використання цієї техніки та оплати відповідно до встановлених тарифів та у встановлені договором строки.
З метою встановлення порядку регулювання спірних відносин, пов'язаних з виконанням договору, сторони шостим розділом договору оренди погодили третейське застереження, відповідно до п. 6.1. якого усі спори та розбіжності, що виникають під час укладання та виконання сторонами договору, повинні розглядатися в Одеському обласному відділенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації „Асоціація спеціалістів аграрної сфери „Третейська ініціатива”.
З метою встановлення місцезнаходження Одеського обласного відділення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації „Асоціація спеціалістів аграрної сфери „Третейська ініціатива” та його існування позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” звернулося до Міністерства юстиції України, яке листом від 21.12.2010р. повідомило про те, що Законом України „Про третейські суди” не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду та створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів аграрної сфери „Третейська ініціатива” не передбачено Положенням та Регламентом зазначеного суду, і про будь-які зміни до Положення та регламенту суду, пов'язані зі створенням регіональних відділень, його засновник, відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України „Про третейські суди”, з заявою до органу реєстрації не звертався, у зв'язку з чим, позивач і звернувся з позовом до господарського суду Одеської області про визнання недійсним договору оренди № 4/1 від 04.02.2008р. в частині третейського застереження, викладеного в п. 6.1. ст.. 6 договору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2010р. порушено провадження по справі № 5/17-3234-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” ( далі -ТОВ „УКРПІНОБЕТОН”) до промислово-будівельної групи „ІНТОБУД” про визнання частково недійсним договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі доказів.
Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст. 34 ГПК України, згідно ч. 2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не виконав вимоги ухвал суду від 17.08.2011р., 05.09.2011р. та 03.10.2011р. та не надав витребувані судом документи, а саме нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, та не надав оригінали договору оренди № 4/1 від 04.02.2008р. та листа Міністерства юстиції України № 19744-0-33-10/32 від 21.12.2010р.
Відповідно до статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях. Крім того, суд звертає увагу, що в разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін.) Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (СПД-ФО - за наявності).
Наявні в матеріалах справи копії документів оформлені позивачем з порушенням ст.. 36 ГПК України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).
В силу ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи те, що вищезазначені документи, пояснення, обґрунтування необхідні для вирішення спору по суті, а їх відсутність у матеріалах справи перешкоджає її розгляду, прийняти рішення у справі за наявними в ній матеріалами суд не взмозі за відсутності у справі документів, які підтверджують факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, зважаючи також на не з'явлення представника позивача у судові засідання 03.10.2011р. та 17.10.2011р., неповідомлення про існування поважних причин такої неявки, у суду є підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п.5 ст.81 ГПК України.
Згідно з п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При цьому залишення позову без розгляду -це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду -це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»містяться такі вказівки. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ст. 81 ГПК можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
В пункті 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Згідно ст. 47 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею ( колегією суддів ) за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до п. п. 2-4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення»№ 02-5/422 від 10.12.1996 року, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом; рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються ; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин ; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд вважає, що неявка позивача до суду з неповажних причин та неподання ним витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору і спрямована на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
У відповідності з п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору , або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору .
Враховуючи те, що представник позивача без поважних причин не з'явився на виклик в судові засіданні призначені ухвалами суду на 03.10.2011р. та 17.10.2011р. ( явка сторін ухвалами суду визнавалася обов'язковою ) а також той факт, що витребувані у позивача ухвалами суду 17.08.2011р., 05.09.2011р. та 03.10.2011р. документи, які необхідні для об'єктивного та повного з'ясування всіх обставин справи і прийняття обґрунтованого та законного рішення, позивачем не подано, а також, беручи до уваги обмежений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі та відсутність клопотань сторін про продовження визначеного законом строку розгляду справи, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРПІНОБЕТОН” про визнання частково недійсним договору оренди залишити без розгляду.
Суддя Погребна К.Ф.
< Список >
< Список >