Підлягає публікації в ЄДРСР
"10" жовтня 2011 р.Справа № 16/17-3574-2011
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Бичков В.К. /директор/, наказ № 1 від 10.08.2001р., паспорт НОМЕР_1, виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.03.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_1 на підставі довіреності № 6/04 від 05.04.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Врожай Плюс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест” про стягнення 60 256,58 грн., -
Приватне підприємство „Врожай Плюс” (надалі за текстом -ПП „Врожай Плюс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест” про стягнення заборгованості на загальну суму 60 256,58 грн., яка складається з інфляційних витрат в сумі 47 530,02 грн. та трьох відсотків річних в сумі 12 735,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати придбаного на підставі видаткових накладних товару, внаслідок чого позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні витрати та три відсотки річних на суму основного боргу.
Відповідач частково заперечує проти заявленого позову, посилаючись на невірно здійснений ПП „Врожай Плюс” розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, визнаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 38 351,13 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 11 932 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2011р. по справі № 6 / 17 -543 -2011 позовні вимоги ПП „Врожай Плюс” до ТОВ „Агроінвест” було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ТОВ „Агроінвест” на користь ПП „Врожай Плюс” заборгованість в сумі 305 070 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, вищезазначеним рішенням господарського суду від 28.04.2011р., яке на час вирішення даного спору набрало законної сили, за наслідком розгляду справи, в якій брали участь ті самі сторони, були встановлені наступні преюдиціальні факти.
В період з 30.05.2007р. по 10.04.2010р. між ПП „Врожай Плюс” (Продавець) та ТОВ „Агроінвест” (Покупець) існували правовідносини з купівлі-продажу товару, які виникли на підставі договору № 05 від 27.03.2008р., а також на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що свідчило про укладення між ними господарського договору у спрощений спосіб згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України.
ПП „Врожай Плюс” було надіслано на адресу ТОВ „Агроінвест” відповідну вимогу від 25.02.2010р. про сплату заборгованості за придбаний товар, яка була залишена без виконання. З огляду на викладені обставини, господарський суд при вирішенні спору між даними сторонами по справі № 6 / 17 -543 -2011 дійшов висновку, що ТОВ „Агроінвест” в порушення прийнятих на себе зобов'язань та, відповідно, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, здійснило лише часткову оплату придбаного ним товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ПП „Врожай Плюс” в сумі 305 070,72 грн., добровільне непогашення якої і стало підставою для ухвалення названого судового рішення.
З огляду на викладене, факт порушення ТОВ „Агроінвест” прийнятих на себе зобов'язань з оплати придбаного у позивача за видатковими накладними товару, незважаючи на пред'явлену останнім вимогу від 25.02.2010р., в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України є доведеним, оскільки встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2011р. по справі № 6 / 17 -543 -2011, яке набрало законної сили, за наслідком вирішення спору між тими ж сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати придбаного ним товару, заборгованість з оплати якого була присуджена до стягнення на користь ПП „Врожай Плюс” за рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2011р. по справі № 6 / 17 - 543 -2011, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок суми витрат від інфляції, розмір яких, згідно наданого останнім розрахунку, складає 47 530,02 грн.
Перевіривши здійснений ПП „Врожай Плюс” розрахунок інфляційних витрат, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 4/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, що укладається в наступному. Так, ПП „Врожай Плюс” при здійсненні даного розрахунку використало сукупний індекс інфляції за 2010 рік в розмірі 109,1%, що є неправомірним, оскільки, прострочення оплати суми основаного боргу в розмірі 305 070 грн. мало місце з березня 2010р., про що по тексту позовної заяви зазначає і сам позивач.
За змістом ст. 625 ЦК України витрати від інфляції нараховуються виключно за період, протягом якого мало місце прострочення грошового зобов'язання. З цього приводу Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97р „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” зазначає, що для визначення індексу інфляції за будь-яких період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. Таким чином, для вірного розрахунку інфляційних витрат необхідно, перш за все, визначитись із точною календарною датою, з якої мало місце прострочення виконання боржником прийнятих на себе грошових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що ПП „Врожай Плюс” було пред'явлено відповідачу вимогу від 25.02.2010р. про оплату заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000020 від 30.05.2007р., № РН-0000021 від 01.06.2007р., № РН-0000026 від 25.06.2007р., № РН-0000008 від 24.04.2008р., № РН-00007 від 26.05.2008р., № РН-0000035 від 12.11.2008р., № РН-0000038 від 24.11.2008р., № РН-00034 від 24.11.2008р., № РН-0000001 від 14.01.2009р., № РН-0000003 від 02.02.2009р., № РН-0000008 від 03.03.2009р., № РН-0000009 від 26.03.2009р., № РН-0000011 від 31.03.2009р., № РН-0000023 від 29.04.2009р., № РН-0000028 від 28.05.2009р., № РН-000062 від 26.11.2009р., № РН-000068 від 06.11.2009р., № РН-000069 від 18.11.2009р., № РН-000070 від 20.11.2009р. товар в загальному розмірі 305 070,00 грн., яка, в свою чергу, і була присуджена до стягнення з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2011р. по справі № 6 / 17 -543 -2011. В якості доказів надсилання даної вимоги, позивачем було надано опис вкладення до цінного листа з календарним штемпелем установи зв'язку з датою 26.02.2010р. про його перевірку, а також квитанцію установи зв'язку від 26.02.2010р. про прийняття плати за надсилання цінного листа з даною вимогою на адресу ТОВ „Агроінвест”.
Таким чином, календарною датою пред'явлення вимоги ПП „Врожай Плюс” до відповідача про сплату заборгованості за придбаний товар в розмірі 305 070,00 грн. є 26.02.2010р.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на вищевикладені обставини та положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ „Агроінвест” було зобов'язано сплатити на користь ПП „Врожай Плюс” заборгованість за придбаний товар в розмірі 305 070 грн. у строк до 05.03.2010р. включно, а, отже, прострочення відповідача, як боржника у даному зобов'язанні, мало місце з 06.03.2010р.
При визначенні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, у зв'язку з чим умовно слід враховувати, що якщо сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).
Враховуючи вищевикладені обставини, які свідчать, що в даному випадку прострочення суми основної заборгованості в розмірі 305 070 грн. мало місце з 06.03.2010р. по момент звернення до суду із даним позовом, при здійсненні розрахунку інфляційних витрат зведений індекс інфляції, на який помножається сума основної заборгованості, визначається шляхом помноження відповідних індексів інфляції за період з березня 2010р. по червень 2011р., який визначено ПП „Врожай Плюс” як останній місяць розрахунку інфляційних витрат.
З огляду на викладене, вірним розрахунком суми інфляційних витрат, на стягненні яких наполягає позивач, є:
305 070 * (100,9% * 99,7% * 99,4% * 99,6% * 99,8 * 101,2% * 102,9% * 100,5% * 100,3% * 100,8% * 101% * 100,9% * 101,4% * 101,3% * 100,8% * 100,4%) - 305 070 = 34 821,10 грн.
Підсумовуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ „Агроінвест” збитків від інфляції на суму 34 821,10 грн.
При цьому, господарським судом відхиляються посилання відповідача на той факт, що прострочення оплати придбаного товару з його боку мало місце з 11.04.2011р., виходячи як з вищенаведених висновків, до яких дійшов суд за наслідком здійснення правового аналізу пред'явленої позивачем вимоги від 25.02.2010р. про сплату безспірної заборгованості в розмірі 305 070,00 грн., так і того факту, що заборгованість по наданій ТОВ „Агроінвест” видатковій накладній № РН-000005 від 07.04.2010р. була відсутня та не могла бути включена до вищезазначеної вимоги ПП „Врожай Плюс”.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем було здійснено нарахування трьох відсотків річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 12 735,56 грн. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений у тексті позовної заяви /а.с. 3 -4/, господарський суд дійшов висновку про допущення ПП „Врожай плюс” низки помилок при його здійсненні виходячи з наступного.
По-перше, позивачем невірно визначено календарну дату, з якої мало місце прострочення виконання ТОВ „Агроінвест” своїх грошових зобов'язань з оплати придбаного товару, якою, виходячи з вищенаведених висновків суду, є саме 06.03.2010р., а не 05.03.2010р. З урахуванням граничного строку для розрахунку трьох відсотків річних, визначеного позивачем саме календарною датою 21.07.2011р., правильним розрахунком даної суми має бути:
305 070 * 0,03 * 503 / 365 = 12 612,35 грн.
Таким чином, позовні вимоги ПП „Врожай Плюс” в частині стягнення трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання, підлягають задоволенню частково в розмірі 12 612,35 грн.
Розрахунок трьох відсотків річних, здійснений ТОВ „Агроінвест” /а.с. 25 -26/, до уваги господарським судом не приймається як такий, що не відповідає приписам чинного законодавства та здійснений помилково через невірне визначення календарної дати 11.04.2011р., з якої мало місце прострочення зобов'язання відповідача, з підстав, що викладені вище по тексту рішення.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Агроінвест” перед ПП „Врожай Плюс” в загальному розмірі 47 433,45 грн., яка складається з нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних витрат в сумі 34 821,10 грн. та трьох відсотків річних в сумі 12 612,35 грн., витікає з положень чинного законодавства та повністю підтверджується матеріалами справи. Належних доказів, спростовуючих викладені висновки суду, відповідачем в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ПП „Врожай Плюс” на загальну суму 47 433,45 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ПП „Врожай Плюс” інфляційні витрати в розмірі 34 821,10 грн. та три відсотки річних в сумі 12 612,35 грн. відповідно до положень ст.ст. 530, 610, 615, 617, 625 ЦК України, ст. 35 ГПК України.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 530, 610, 615, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест” (66050, Одеська область, м. Котовськ, вул. 50 річчя Жовтня, 200, код ЄДРПОУ 26274671, р/р 26007310718301 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь приватного підприємства „Врожай Плюс” (02098, м. Київ, проспект Тичини, буд. 10, кв. 84, код ЄДРПОУ 31571840, п/р 26001103698101 в КФС ЕкспоБанк, МФО 322294) інфляційні витрати в сумі 34 821 грн. 10 коп. /тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять одна грн. 10 коп./, три відсотки річних в сумі 12 612 грн. 35 коп. /дванадцять тисяч шістсот дванадцять грн. 35 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 474 грн. 33 коп. /чотириста сімдесят чотири грн. 33 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 185 грн. 78 коп. /сто вісімдесят п'ять грн. 78 коп./. Наказ видати.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 17.10.2011р.
Суддя Желєзна С.П.