Україна
22ц-11275/11 Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю.А.
Категорія 50 Доповідач - Романюк М.М.
05 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.
при секретарі Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з серпня 1996 р. працював у відповідача. 08.12.2005 р. під час виконання трудових обов'язків отримав виробничу травму. Наказом №173/к від 01.04.2011 р. його було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату. Вважає зазначений наказ незаконним та просить поновити його на роботі, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки вважає, що має переважне право на залишення на роботі, а крім того засідання профспілкового комітету, де розглядалося подання на його звільнення, було проведено у його відсутність.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача здійснено відповідачем з дотриманням трудового законодавства.
Даний висновок є законним та обґрунтованим і з ним погоджується судова колегія виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2003 року позивач був прийнятий на ВАТ «Марганецький ГЗК».
06 червня 2006 року позивача переведено на дільницю з господарського обслуговування спортивних споруд ВАТ «Марганецький ГЗК»- допоміжну дільницю підсобним робітником, згідно до довідки ВКК № 75/8 від 22 травня 2006 року.
Наказом №565/к від 24.11.2011 р. відбулося скорочення робочих місць, в тому числі і підсобних робочих на допоміжній дільниці. З даним наказом позивач був ознайомлений 25.11.2010 р.
Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно протоколу засідання профкому №25 від 21 березня 2011 року надано згоду на звільнення позивача за скороченням штату. При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що зазначене рішення профкому було винесено з порушеннями закону та відповідно до ч.9 ст.43 КЗпП судом направлено запит до Профспілки ПАТ «МГЗК»про надання згоди на звільнення позивача.
11 серпня 2011 р. проведено засідання профкому у присутності позивача та надано згоду на його звільнення за скорочення штату.
Наказом №173/к від 01 квітня 2011 року позивача звільнено в зв'язку зі скороченням чисельності працівників (п.1.ст. 40 КЗпП України) з 01 квітня 2011 року. З зазначеним наказом позивач ознайомлений 01.04.2011 р.
Згідно ч.1 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як встановлено, 15 грудня 2010 року позивач був присутній на засіданні комісії по перевлаштуванню, ознайомлений з вакансіями на підприємстві, від запропонованих вакансій та підпису відмовився, 26 січня 2011 року, 1 квітня 2011 року на засіданні комісії від ознайомлення з вакансіями відмовився.
Посилання апелянта на те, що його звільнення незаконне тому, що він має переважне право на залишення на роботі не може бути прийнято до уваги, оскільки не знайшло свого підтвердження.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: