Україна
22ц-10583/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В.
Категорія 56 Доповідач - Куценко Т.Р.
29 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Коляді О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Державний нотаріус шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 19 травня 2011 року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди /а.с. 132-134/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним, не обгрунтованим, та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 139-140/.
Судом першої інстанції встановлено, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля «Мазда-626»та стягнення суми вартості автомобіля було виділено в окреме провадження /а.с. 19/. Після уточнення позовних вимог позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 9778 грн. 34 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці на праві власності належав автомобіль Мазда -626 державний НОМЕР_1, який вона придбала в 1998 році за 20000 грн.
09.07.2003 року ОСОБА_2 дає ОСОБА_3 доручення на право керувати та розпоряджатися вищевказаним автомобілем, яке було посвідчено державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 2-1953 /а.с. 42/. За вказаним дорученням 16.07.2003 року автомобіль було знято з реєстрації для продажу.
Позивачка стверджує, що з відповідачем ОСОБА_3 не знайома, довіреності йому не давала, підпис на довіреності виконано не нею.
12.02.2004 року прокурором Індустріального району м. Дніпропетровська за цим фактом було порушено кримінальну справу за ч.4 ст. 190 КК України. Де зараз знаходиться кримінальна справа їй не відомо.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі і що саме він завдав шкоду майну позивачки, жодних документів щодо обгрунтування заявленої суми позивачкою також не надано.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що відповідач набув належний їй автомобіль без достатньої правової підстави, то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що в матеріалах справи знаходиться довіреність яка на сьогоднішній день не скасована та не визнана недійсною.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту ї проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: