Україна
22ц-10953/11 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А.
Категорія 56 Доповідач - Романюк М.М.
28 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Болтунової Л.М., Козлова С.П.
при секретарі Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара, ОСОБА_4, 3-я особа міністерство освіти та науки України про визнання правочину недійсним, визнання дії та наказу незаконними та нікчемними, стягнення моральної шкоди, -
Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалися на те, що по 03 січня 2006 року працювали в ДНУ ім.О.Гончара. Наказом № 9к від 14 січня 2005 року університет продовжив з ними трудові відносини, але в наказі зазначено, що в них строковий договір, а в заяві про продовження трудових відносин вони цього не писали. Починаючи з 04.01.2006 р. трудові відносини між сторонами припинилися. Наказом № 690к від 20 жовтня 2006 року з назви наказу № 9к від 14 січня 2005 року виключені слова «за строковим трудовим договором», але вони на той час вже не працювали в університеті. Просять визнати недійсним правочин, який полягав у виданні наказу № 690к від 20 жовтня 2006 року; визнати наказ № 690к від 20 жовтня 2006 року нікчемним, як наказ, який не забезпечує реальне настання правових наслідків, на які нібито був спрямований; стягнути на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 850 грн., на користь ОСОБА_2 849 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2011 року у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача не було порушень діючого законодавства, також з недоведеності позовних вимог.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачі по 03 січня 2006 року працювали в ДНУ ім.О.Гончара. Наказом № 9к від 14 січня 2005 року університет продовжив з ними трудові відносини, але в назві §2 вищезазначеного наказу зазначено «продовжити термін роботи за строковим трудовим договором». Наказом № 690к від 20 жовтня 2006 року з назви §2 наказу № 9к від 14 січня 2005 року виключені слова «за строковим трудовим договором».
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку між сторонами наявний не цивільно-правовий, а трудовий спір, який повинен розглядатися на підставі не цивільного, а трудового законодавства.
Згідно ст.202 ЦК України правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників, а ч.1 ст.9 ЦК України визначено, що положення ЦК України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Позивачі до січня 2006 р. знаходилися з відповідачем у трудових відносинах і їх права і обов'язки у повному обсязі регулювались трудовим законодавством (зокрема, КЗпП України), законодавством про освіту, про наукову і науково-технічну діяльність, іншими законодавчими актами, а також Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку університету, трудовими договорами, а не цивільним законодавством.
Згідно ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичною особою. Ст.4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України, інших актів, прийнятих відповідно до нього, а цивільним законодавством, згідно ч.1 ст. 1 ЦК України регулюються цивільні відносини.
Посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення, на те, що суд необґрунтовано відмовив у заміні неналежного відповідача не може бути прийнято до уваги, оскільки не ґрунтується на законі.
Згідно ч.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Позивачами не було доведено, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом. Оскільки позивачі перебували у трудових відносинах з відповідачем, наказ, який вони оспорили, був виданий відповідачем, суд обґрунтовано відмовив у заміні даного відповідача на Державне казначейство України та Міністерство освіти і науки України.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: