Україна
22ц-10697/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О.
Категорія 56 Доповідач - Романюк М.М.
21 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Тамакулової В.О., Козлова С.П.
при секретарі Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до профспілкового комітету Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара, голови профспілкового комітету ОСОБА_3, об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровського національного університету про визнання рішення профкому недійсним, поновлення прав, відшкодування шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалася на те, що вона працювала у Дніпропетровському національному університеті ім. О.Гончара викладачем іноземних мов.
22.06.2007 року було проведено позачергові збори профкому з розгляду незаконного подання першого проректора ДНУ ОСОБА_4 та начальника відділу кадрів Коновал Т.С., які безпідставно ініціював відповідач - голова профспілкового комітету ОСОБА_3 Внаслідок незаконних дій відповідачів профком надав письмову згоду на її звільнення за прогул. Судовими рішеннями, які набрали законної сили визнано незаконними акти, зазначені у поданні ОСОБА_4, але голова профспілкового комітету ОСОБА_3 на момент подання позовної заяви не відкликав зазначене подання, не провів засідання профкому, не вибачився на засіданні перед позивачкою, не спростував інформацію, яку поширював про позивачку. У зв'язку з викладеним просила суд: визнати недійсним рішення профкому від 22.06.2007 року про дачу згоди на її звільнення, зобов'язати профком відкликати свою згоду направлену ректору; визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_3 зі скликання та проведення позачергового засідання профкому від 22.06.2007 року з розгляду подання на її звільнення; зобов'язати відповідачів провести профспілкові збори на яких публічно вибачитись перед позивачем та стягнути солідарно з відповідачів на її користь компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів відповідали вимогам закону.
Даний висновок суду є законним та обґрунтованим і з ним погоджується судова колегія виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка працювала в ДНУ ім.О.Гончара. В зв'язку з поданням адміністрації на засіданні профспілкового комітету ДНУ, яке відбулося 22.06.2007 р., була дана згода на звільнення позивачки за п.4 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ст.43 КЗпП України, ст.38, 39 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу, тобто профспілкового комітету.
Діючим законодавством не передбачено право оскарження або визнання недійсним рішення профкому, оскільки згода виборного органу профспілкової організації (профкому) юридично не зобов'язує власника або уповноваженого ним органу звільнити працівника із займаної ним посади.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд не вирішив її позовну вимогу, яка викладена в новій редакції в позовній заяві від 13.04.2011 р., не може прийнято до уваги, оскільки не відповідає дійсності. В мотивувальній частині рішення зазначено, що дана вимога задоволенню не підлягає у зв'язку недоведеністю факту незаконних дій з боку відповідачів, які порушують права позивача.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: