Україна
22ц-7425/11 Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т.М.
Категорія 26 Доповідач - Варенко О.П.
19 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді -Варенко О.П.,
суддів -Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі: Костюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2011 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 05.01.2010 року відповідачка ОСОБА_2, позичила у неї гроші в сумі 25000 грн. про що свідчить розписка, написана відповідачкою. Згідно цієї розписки, відповідачка зобов'язувалась повернути їй борг в сумі 25000 грн., через рік, тобто 05.01.2011 року. Крім того, згідно договору позики відповідачка повинна була сплачувати їй щомісячно 7% від позиченої суми, що складає 1750 грн. Незважаючи на те, що строк повернення боргу пройшов, відповідачка гроші не повертає, вона отримала від відповідачки лише 985 грн., залишок несплаченої суми відсотків складає 23515 грн. Сам борг в сумі 25000 грн., відповідачка також не віддала. Відповідачка уникає спілкування з нею, добровільно не бажає сплатити борг, що й стало підставою звернення до суду. В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала частко, надавши розрахунок згідно якого відповідачка повернула їй 6185 грн., тому просила відняти дану суму від заборгованості позивачки.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року позов задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 42330 грн. та кошти за сплачені судові витрати, а саме: 423.30 грн. за сплачений судовий збір та 120 грн., за сплачені витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 250 грн. за надання правової допомоги.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про зміну судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 05 січня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 взяла в борг у позивачки ОСОБА_3 грошову сума в розмірі 25000 грн., що підтверджується розпискою, яка була власноручно написаною відповідачкою. Дану обставину відповідачка не оспорює.
Згідно розписки, відповідачка зобов'язувалась повернути позивачці борг в сумі 25000 грн., через рік, тобто 05.01.2011 року.
Крім того, згідно договору позики відповідачка повинна була сплачувати позивачці щомісячно 7% від позиченої суми, що складає 1750 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та якості.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами був укладений договір позики грошових коштів. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Підтвердження укладеного договору позики між сторонами є власноручно написана відповідачкою розписка від 05.01.2010 року (а.с.23).
Зі змісту розписки встановлено, що відповідачка бере у позивачки грошові кошти в борг в сумі 25000 грн. під 7% щомісячних і зобов'язується щомісячно виплачувати 1750 грн. з розрахунку 25000 грн. X 7: 100 = 1750 грн. За таких обставин 1750 грн. є сумою відсотків, а не відсотками та тілом кредиту як зазначає відповідачка в апеляційній скарзі та в своїх поясненнях.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка свої обов'язки за договором позики виконала належним чином та передала відповідачці кошти в борг. Посилання відповідачки на те, що вона позичала лише 16000 грн., є безпідставними та такими що не ґрунтуються матеріалами справи.
Крім того відповідачкою розписка не оспорена за тією підставою, що гроші нею насправді не були одержані, або одержані в меншій кількості відповідно до ст. 1051 ЦПК України..
Відповідачка свій обов'язок щодо повернення боргу у встановлений у розписці сторонами строк не виконала. Лише передала позивачці 6185 грн., на відшкодування відсотків, що позивачем не заперечується.
Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що на час звернення до суду відповідачка ОСОБА_2, не повернула позивачеві ОСОБА_3, борг в сумі 25000 грн. та відповідачкою згідно розписки не повернуто кошти за користування кредитом в розмірі 7% місячних які вона зобов'язувалась щомісячно сплачувати, тобто 1750 грн. щомісячно.
Ухвалюючи рішення в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції вірно визначив суму не сплаченої заборгованості за кредитом та суму відсотків за користування грошовими коштами , що підлягає стягненню з позивачки.
При вищезазначених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню згідно ст.ст.264,533, 536,546,547, 625, 1046-1050 ЦК України.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_2 щодо не проведення експертизи та не врахування в суму боргу сплачених відповідачкою 800 грн. позивачці, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки про проведення експертизи відповідачка в суді першої інстанції не заявляла, а 800 грн. сплачених відповідачкою було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення, що підтверджується розрахунком суду.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: