Україна
22ц-10708/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р.О.
Категорія 18 Доповідач - Черненкова Л.А.
22 вересня 2011 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Дерев'янка О.Г., Красвітної Т.П.
при секретарі - Костюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за депозитним договором, -
18 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнював, посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між ним та відповідачем був укладений депозитний договір про банківський строковий вклад (депозит) у іноземній валюті на суму 1200 доларів США. У період з 14 вересня 2007 року по 02 вересня 2008 року ним було покладено на свій рахунок 11 863,39 доларів США. 14 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу з відповідними відсотками, але відповідач відмовився видати належні йому кошти, що стало причиною звернення позивача до суду із вказаним позовом. Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 13 167,30 доларів США, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 3 160,15 доларів США, 3% річних у розмірі 592,52 доларів США по курсу Національного банку України на час винесення рішення суду, а також судові витрати по справі.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2011 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу за договором № SAMDN47000700158525 від 14 вересня 2007 року у розмірі 104 956,54 гривень, відсотки за користування вкладом в сумі 13 119,54 гривень, витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.; стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1180,76 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недостатньо повного дослідження письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та ухваленню необґрунтованого, незаконного рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений депозитний договір договором № SAMDN47000700158525 про банківський строковий вклад (депозит) у іноземній валюті на суму 1200 доларів США. У період з 14 вересня 2007 року по 02 вересня 2008 року позивачем було покладено на свій рахунок 11 863,39 доларів США. На період закінчення строку пролонгованого договору, тобто 14 вересня 2009 року на депозитному рахунку позивача була сума 13 167,30 доларів США. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу з відповідними відсотками, але відповідач відмовився видати належні йому кошти.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відмова відповідача від видачі належних депозитних коштів позивачу є незаконною. Посилання відповідача про наявність відкритого виконавчого провадження про примусове стягнення коштів з позивача на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2010 року та на підставі якого було здійснено списання коштів з депозитного (вкладного) рахунку ОСОБА_2 -є безпідставними, оскільки закон не обмежує в залежності від таких обставин повернення депозиту вкладнику. Крім того, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та відкриття виконавчого провадження мали місце вже після звернення позивача до установи банку з вимогою повернути депозит, а також після звернення його до суду із вказаним позовом. Також умовами п.11 депозитного договору передбачено дії банку у разі наявності у вкладника заборгованості по іншим кредитам отриманих у відповідача, але серед них утримання депозитних коштів, відмова у їх поверненні та перерахування їх на інший рахунок чи на користь третьої особи -не передбачено. За розрахунком суду за курсом НБУ на час ухвалення рішення (7,91 гривень за 1 долар США) сума яка підлягає стягненню складається з вкладу у розмірі 104 956, 54 грн. (13 167,30 дол. США); відсотків за користування вкладом у розмірі 13 119,54 грн. (1645,91 дол. США). Визначаючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приймає до уваги клієнтську виписку до договору депозиту, яка надана відповідачем в судовому засіданні, і не приймає розрахунок позивача, оскільки останній зроблено виходячи із загальної існуючої перед ним суми заборгованості. Застосування нарахування 3% річних можливо лише якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки умовами депозитного договору встановлений процент за вкладом, тому вимоги про застосування і нарахування 3% річних є безпідставним та в їх задоволенні слід відмовити.
Судова колегія не погоджується з висновками суду.
Відповідно до ст.1060 ЦК України ч.1 - договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що на вимогу Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2010 року (а.с.58-61) про примусове стягнення з ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-9053 06.12.2010 року Жовтневого районного суду та за платіжною вимогою В4-1304/11 від 20.06.2011 року ВДВС, було перераховано ПАТ КБ «ПриватБанк» на рахунок вказаної державної виконавчої служби за платіжним дорученням № ВО622Т69ТЗ від 22.06.2011 року суму у розмірі 123 270,09 грн.(а.с.64). Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що це та сама сума грошових коштів, що знаходилась на депозитному рахунку позивача за спірним депозитним договором.
Відповідно до вимог статті 1071 ч.2 ЦК України, - грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до вимог статей 1072,1074 ЦК України, - обмеження права розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта можливо на підставі рішення суду для задоволення вимог кредитора шляхом списання банком грошових коштів з рахунку клієнта відповідно розрахункових документів.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів враховує, що кошти з депозитного рахунку позивача були списані банком 22 червня 2011 року, а судове рішення яке є предметом оскарження ухвалено 09 серпня 2011 року, тобто оскаржуване судом рішення постановлено після виконання вказаних дій банком.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу, не звернувши увагу на вказані вимоги закону та неналежно оцінивши зазначені обставини, не застосувавши матеріальний закон, який підлягає застосуванню.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з рахунку позивача за депозитним договором № SAMDN47000700158525 про банківський строковий вклад (депозит) у іноземній валюті від 14.09.2007 року - не підлягають задоволенню, оскільки ці грошові кошти на законних підставах були перераховані за примусовим стягненням ВДВС на виконання судового рішення для погашення боргу позивача.
Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України в межах заявлених вимог, а саме: необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що у зв'язку з відмовою у позові позивачу не відшкодовуються судові витрати, понесені ним за розглядом цієї справи, то у судової колегії не має підстав для стягнення цих судових витрат на користь позивача.
Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.2,3,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2011 року - скасувати з ухваленням нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за депозитним договором.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії