Україна
22ц-9975/11 Головуючий у 1 й інстанції - Алтуніна О.В.
Категорія 44 Доповідач - Куценко Т.Р.
15 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого -Куценко Т.Р.
суддів -Рудь В.В., Баранніка О.П.
при секретарі -Коляді О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2011 року, по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, Любимівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, -
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 року в частині зобов'язання їх знести погріб по АДРЕСА_1, позначений на технічному паспорті КП Дніпропетровського району «БТІ»від 11.11.1993 року під літерою «В», та відмови їм в задоволенні зустрічного позову скасувати, та постановити нове, яким задовольнити їх зустрічний позов, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до них про зобов'язання знести погріб відмовити.
Зазначеним рішенням суду від 07.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 було задоволено частково, в частині зобов'язання відповідачів знести погріб по АДРЕСА_1, позначений на технічному паспорті КП Дніпропетровського району «БТІ»від 11.11.1993 року під літерою «В».
В частині позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди було відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю було відмовлено /а.с. 120-122/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 посилаються на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 126-131/.
Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки АДРЕСА_1 є суміжними.
Наказом радгоспу «Україна»№ 40 від 05.02.1990 року за ОСОБА_9 (після зміни прізвища ОСОБА_5) було закріплено земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 /а.с. 21, 60 т.1/.
Згідно рішення виконкому Любимівської сільської ради Дніпропетровського району № 26 від 21.04.1993 року, за позивачкою додатково закріплено земельну ділянку площею 0,04 га за рахунок земель лісгоспу, яка знаходиться за тією ж адресою /а.с. 22, 61 т.1/.
Рішенням виконкому Любимівської сільської ради Дніпропетровського району № 52 від 29.11.1995 року у ОСОБА_10 вилучено частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,03 га та закріплено її за ОСОБА_9.(нині ОСОБА_5), відповідно до поданих ними заяв.
30.01.1996 року на ім'я ОСОБА_11 було видано Державний акт на право власності на землю по АДРЕСА_1 площею 0,22 га.
ОСОБА_10 на праві власності належала земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1606 га.
В наслідок вилучення у ОСОБА_10 на користь позивачки земельної ділянки площею 0,03 га, підземна частина належного ОСОБА_10 погребу опинилася на території суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1.
08.02.1996 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (після зміни прізвища ОСОБА_8) по договору міни, придбали у ОСОБА_10 будинок по АДРЕСА_1 із господарчими будівлями та спорудами, у тому числі спірний погріб.
02.03.1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу належної останньому земельної ділянки площею 0,1606 га по АДРЕСА_1 /а.с. 36 т.1/.
На цей час, позивачка, на належному їй на праві власності земельній ділянці, на місці де знаходиться підземна частина погребу відповідача, спланувала будівництво літньої кухні, однак, через те, що ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань по переносу погребу з території позивача /а.с. 15 т.1/, вона не може отримати дозвіл на будівництво.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 152 ЗК України та ст. 385 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що сім'я ОСОБА_4 є власником земельною ділянки по АДРЕСА_1 Дніпропетровського району і постановлене судом рішення порушує їх права власника, що було встановлено та узгоджено межі земельної ділянки, то вони не можуть бути прийняті до уваги через те, що позивачка ОСОБА_5 не оспорює право власності апелянтів на земельну ділянку, не оспорює вона і її межі.
ОСОБА_5 просила суд усунути їй перешкоди користування своєю земельною ділянкою шляхом знесення погребу який належить апелянтам, підземна частина якого знаходиться на її території. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 на момент укладення договору міни було відомо про недоліки об'єкту, що підтверджується його розпискою від 27.01.1998 року, в якій ОСОБА_2 визнав вимоги позивача та зобов'язався перенести спірний
погріб з її території в строк до 01.07.1998 року /а.с. 15 т.1/, однак до цього часу це не зробив, чим порушує права позивачки на користування своєю земельною ділянкою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 -відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :