Справа № 2-512/11
Іменем України
29 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Новіцькій М.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОП «ЗМБТІ», про поділ майна подружжя, -
13.03.10 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, яке придбано під час шлюбу. Предметом позову є рухоме майно у вигляді побутової техніки та нерухоме майно у вигляді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка придбана 26.12.2006 року.
15.07.2010 року, у зв'язку з досягненням згоди про добровільний поділ рухомого майна, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 було уточнено, позивач остаточно просить суд поділити квартиру АДРЕСА_2, набуту за час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 наступним чином: виділити їй 2/3 частини зазначеної квартири та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, залишивши у власності ОСОБА_3 1/3 частини та визнати за ним право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_3. Крім того, просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити їй у користування кімнату, площею 17,5 кв.м., з прилеглим балконом, виділити ОСОБА_3 у користування кімнату, площею 10,4 кв.м; залишити у загальному користуванні кухню, ванну кімнату, туалет, коридори, комору.
Відповідач ОСОБА_3 надав суду свої заперечення, в яких він не заперечує проти обставин укладання та розірвання шлюбу, наявності малолітньої дитини, однак, зазначає, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом позову ОСОБА_1 була придбана за кошти, які належали йому особисто, оскільки були отримані шляхом продажу спадщини та частки в іншій квартирі. Так, відповідач зазначає, що йому належало 1/3 частина у квартирі за адресою: АДРЕСА_5, на підставі свідоцтва про право на житло №13171 від 15.01.2002 року, 5/12 частин зазначеної квартири на підставі свідоцтва про спадщину, та 1/4 частина земельної ділянки, площею 0,157 га, для індивідуального будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про спадщину. 24.11.2006 року він продав 1/3 та 5/12 частин квартири за адресою: АДРЕСА_4 за суму 114 887,50 грн. 21.03.2006 року було продано 1/4 частини земельної ділянки, площею 0,157 га, для індивідуального будівництва житлового будинку за суму 6375 грн. Спірну квартиру було придбано 26.12.2006 року за суму 137160 грн., тобто саме за кошти, які було отримано від продажу зазначеного майна.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, а також дослідивши інші докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно положень ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
27.08.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії І-ЖС № НОМЕР_1, виданого Жовтневим відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 182.
Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖС № НОМЕР_2, виданого Шевченківським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №401, яка мешкає разом з матір'ю.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
26.12.2006 року, на підставі договору купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, здійснено купівлю двокімнатної квартири АДРЕСА_2. Із зазначеного договору вбачається, що в якості покупця виступав ОСОБА_3. Відповідно до п.4 Договору продаж квартири здійснюється за суму 14000 грн.
Проте, наявна в матеріалах справи копія розписки про отримання одним з продавців спірної квартири грошових коштів у розмірі суму 137160 грн. в якості її оплати, в розумінні ст. 59 ЦПК України, не є допустимим доказом, оскільки з п. 4 Договору купівлі - продажу квартири вбачається сума, за яку здійснена купівля квартири, становить саме 14000 грн.
Крім того, суд ставиться критично та не приймає до уваги усі свідчення по справі, оскільки усі допитані свідки є близькою ріднею як позивача, так і відповідача, про що допитані свідки не заперечували.
На думку суду, наявні в матеріалах справи копії договорів купівлі - продажу від 24.11.2006 року 1/3 та 5/12 частин квартири за адресою: АДРЕСА_5 за суму 114887,50 грн., та 1/4 частина земельної ділянки, площею 0,157 га, для індивідуального будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7, які здійснено ОСОБА_3 свідчать про наявність у нього особистих коштів. Проте, ним не доведено, що купівлю спірної квартири здійснено саме за ці кошти, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Так, позивачем ОСОБА_1 24.11.2010 року, тобто у день продажу відповідачем своєї частки квартири за суму 114887 грн., було укладено депозитний договір НОМЕР_3, відповідно до якого на рахунок фінансової установи ОСОБА_1 було внесено грошові кошти у розмірі 27000 доларів США, що еквівалентно 136350 грн., а знято з депозиту позивачем за день до купівлі спірної квартири.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії як позивача ОСОБА_1, так і відповідача ОСОБА_3 за обопільною згодою були обумовленні єдиною ціллю -здійснення купівлі квартири. Жодних доказів наявних перешкод щодо одноособового розпорядження зазначеними коштами відповідачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням наведеного, суд вважає частки у спільному майні, а саме, квартири АДРЕСА_2, набутої в період шлюбу -рівними.
В обґрунтування своїх позовних вимог щодо збільшення до 2/3 частки у майні подружжя, а також встановлення порядку користування квартирою позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу, таким чином суд вважає ці вимоги не доведеними.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 355 ЦК України, ст.ст. 60-67 СК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОП «ЗМБТІ», про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 650 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року, шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_6.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя /підпис/ М.М. Дмитрієва