Справа №2-а-6301/2011
27.09.2011 року суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Комунарського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду, в подальшому його уточнив, у якому вказує, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи ЧАЕС, має статус інваліда війни та знаходиться на обліку у відповідача. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно, до 5 травня інвалідам війні 2 групи сплачується одноразова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує, що йому відповідачем за 2009 - 2011 р.р. допомога сплачувалась у розмірі значно меншому, ніж передбачене законом. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щорічної допомоги до 5 травня, однак письмово відповідач йому відмовив у перерахунку. Позивач просить визнати дії УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі про відмову у перерахунку щорічної допомоги до 5 травня протиправними, зобов'язати відповідача перерахувати суми допомоги за період 2009-2011 р.р. та стягнути з відповідача недоплачену одноразову допомогу до 5 травня за період 2009-2011 р.р.
Представник відповідача надала заперечення на позовну заяву. В заяві висловила незгоду з позовом та пояснила суду, що УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі виплачує позивачу щорічну одноразову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 2 групи ЧАЕС 1 категорії. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»та керуючись Постановами Кабінету Міністрів України «Про розміри одноразової грошової допомоги, сплаченої у 2009, 2010, 2011 році» позивачу, як інваліду 2 групи ЧАЕС була виплачена одноразова щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірах: у 2009 р. -380 гривень, у 2010 році - 420 гривень, у 2011 р. -580 гривень. Бюджетом України на ці роки не передбачалась виплата щорічної допомоги до 5 травня у більшому розмірі. УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі проводить розподіл грошових коштів тільки за цільовим призначенням, передбаченим Державним бюджетом на відповідний рік, й тому представник відповідача вважає, що позивачу були правильно нараховані та сплачені виплати допомоги. Представник відповідача просить позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.183-2 КАС України суд розглянув дану справу у скороченому провадженні.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи ЧАЕС, він має статус інваліда війни відповідно до ст.. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та знаходиться на обліку у відповідача. Вказане підтверджується посвідченням серії Б НОМЕР_1, видане 13.02.200 року УПСЗН Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно, до 5 травня інвалідам війні 2 групи сплачується одноразова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Встановлено, що відповідачем фактично позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога до 5 травня: за 2009 р. - 380 гривень, за 2010 р. -420 гривень, за 2011 р. -580 гривень.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач здійснював виплати грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет»на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»зміни до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту «в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились. Таким чином на 2009 рік відповідач мав керуватися вказаним спеціальним законом і виплачувати позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2009 року у сумі, що передбачена Законом, тобто у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Посилання відповідача на розмір вказаної суми, визначений постановою Кабінету Міністрів України у даному випадку є неправомірним.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 9 липня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 року ( в редакції, яка була дійсна на час здійснення виплати) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»сума прожиткового мінімуму на 2009 р. на одну особу, яка втратила працездатність встановлена в розмірі 498 гривень з 01.01.2009 року.
Враховуючі вказане, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2009 р., здійснена відповідачем у розмірі 380 гривень є такою, що порушує норми Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд також вважає, що дії відповідача по виплаті позивачу разової допомоги до 5 травня 2010 року також були протиправними.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»сума прожиткового мінімуму на 2010 р. на одну особу, яка втратила працездатність встановлена в розмірі 706 гривень з 01.01.2009 року.
Враховуючі вказане, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2010 р., здійснена відповідачу у розмірі 420 гривень є такою, що порушує норми Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом із тим, суд вважає, що у частині позову щодо виплати за 2009-2010 р.р. позивачу необхідно відмовити.
Відповідно до ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої щорічної допомоги позивачу, як інваліду війни, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за шість місяців.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 року «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 року).
Тому, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов в частині вимог про стягнення щомісячної невиплаченої державної соціальної допомоги ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС підлягає задоволенню лише з 2011 року.
Незважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 25.12.1998 року були чітко визначені суми виплат щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни (для інваліда 2 групи -вісім мінімальних пенсій за віком), Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було встановлено виплату цієї допомоги інвалідам у значно меншому розмірі -у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, та №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007, 2008 роки дію частину 5 статей 12 , 13 , 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Відповідач у 2011 році діяв відповідно до змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та здійснив виплату на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від № 341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», в якій встановлена щорічна допомога інвалідам війни (для другої групи -у розмірі 580 гривень).
Разом із тим, суд не погоджується щодо використання відповідачем норм зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України для виплати щорічної разової допомоги як інваліду війни.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (а не як у даному випадку Постанова Кабінету Міністрів України).
Враховуючи, що дія частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не зупинялася на 2011 рік, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" обмежень цих виплат не встановлювалось, тому Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», не підлягає застосуванню.
Таким чином, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2011 р., здійснена відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 580 гривень є такою, що порушує норми Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення в частині нарахування позивачу щорічної одноразової грошової допомоги за 2011 рік.
Крім того, оскільки, кошти, які підлягають виплаті позивачу не є власністю відповідача, а виділяються державою централізовано, то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2011 рік.
Разом із тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача в подальшому підвищувати та здійснювати перерахунок щорічної допомоги до 5 травня, оскільки неможливо на майбутнє визначати протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 86, 159-163 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 19, 22 Конституції України, та Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, та №10-рп/2008 від 22.05.2008, суд, -
Позов ОСОБА_1 до УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі про визнання дій неправомірними, про перерахунок та стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги до 5 травня - задовольнити частково.
Визнати дії УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі про відмову у перерахунку сум щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов'язати УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському районі нарахувати ОСОБА_1 та сплатити за рахунок державного бюджету недоплачену щорічну грошову допомогу за 2011 рік, передбачену ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя Р.С. Холод