дата документу :
Справа № 2-а-1757/2011
26 вересня 2011 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М. розглянувши в порядку скороченого провадження без технічної фіксації справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення строку звернення до суду, -
08.09.2011 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від позивача надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 01.08.2011 року ; зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 і по 2011 роки з нарахуванням даної допомоги в подальшому.
Позивач обґрунтував вимоги тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року відповідач повинен був виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, в 2006-2007 роках позивач не отримував соціальної допомоги взагалі, а з 2008 року отримує лише 10 % затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 %, як передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". На її звернення відповідач відмовив в перерахунку соціальної допомоги. Позивач вважає, що його права на отримання соціальної допомоги у визначеному законом розмірі були обмежені внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 26 вересня 2011 року у поновленні строку звернення до суду ОСОБА_1 відмовлено, адміністративний позов в частині вимог, заявлених нею до 08.03.2011 року, - залишено без розгляду.
Позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності. В письмових заперечення представник відповідача адміністративний позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.
Перевіривши доводи ОСОБА_1 та представника відповідача, а також письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суддя дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За період з 08.03.2011 року позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 01.01.2006 року, що підтверджується відміткою «Дитина війни»(а.с.7).
Так, при розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 суд виходить з того, що ухилення відповідача від збільшення розміру пенсії за віком, призначеної останньому на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 08.03.2011 року, а також збільшення розміру цієї пенсії лише на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з цієї ж дати, не ґрунтуються на вимогах ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Зважаючи на вказані норми законів, при розгляді цієї справи суд не застосовує п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким була зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, та розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни в ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та розділ ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ", відповідно, визнані неконституційними. З цього приводу всі подальші зменшення розміру допомоги чи зупинення дії положень щодо її виплати, не ґрунтуються на Конституції України, а нормативні акти з цього приводу не можуть застосовуватись національними судами України.
Не підлягає застосуванню судом при вирішенні даної справи також постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки її зміст не відповідає ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Посилання відповідача на неможливість призначення пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком у зв'язку з відсутністю відповідного механізму для визначення розміру цього підвищення, суд оцінює критично.
Застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до Закону від 09.07.2003 року №1058-VІ, проти чого також заперечує відповідач, не суперечить змісту ч.3 ст. 28 цього ж Закону, оскільки інших розмірів мінімальної пенсії за віком законодавством України не передбачено. Застосування ж розміру прожиткового мінімуму для призначення грошових та соціальних допомог (пільг та гарантій) спеціально обумовлюється законодавством. В даному випадку таких обмежень судом не встановлено. Крім того, суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку аналогію закону відповідно до ч. 7 ст.9 КАС України, оскільки суд повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини.
З цих підстав, суд визнає незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київській області у перерахуванні вже призначеної пенсії та вважає достатніми підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з урахуванням підвищення її розміру на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 08.03.2011 року.
До такого висновку суд приходить також зважаючи на те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України). Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Невиконання державою (в особі Пенсійного Фонду, на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України "Про бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року за №107-У1) своїх соціальних зобов'язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України "Про соціальний захист дітей війни" і гарантована Конституцією України.
З цього приводу, доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про державний бюджет», регулювання цього питання постановою уряду України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що вказано і у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп.
Відповідач відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зобов'язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ч. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у нижчому розмірі 10 % є протиправними і він повинен здійснити відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, тобто 30 % зарахувавши виплати у розмірі 10 %.
З цього приводу суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 за період з 08.03.2011 року, оскільки відповідачем неправомірно здійснено виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі, що менший ніж визначено ст. 6 наведеного Закону.
Однак, при цьому суд враховує положення п.7 Закону України від 14.06.2011 року №3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності з 23.07.2011 року.
Тому вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 08.03.2011 року по 23.07.2011 року. Починаючи з 23.07.2011 року пенсійний фонд зобов'язаний виплачувати таке підвищення з урахуванням розмірів, визначених указаною постановою Кабінету Міністрів України, що діють протягом 2011 року. З цього приводу суду не надано доказів порушення прав позивача. Тому в цій частині ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні позову.
Зважаючи, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень та орган державної влади судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Оскільки розгляд справи відбувався в скороченому провадженні, постанову слід допустити до негайного виконання у відповідності до ст. 256 КАС України в межах стягнення за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159-163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київській області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»починаючи з 08.03.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 08.03.2011 року по 23.07.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області сплатити ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 08.03.2011 року по 23.07.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. сплаченого нею судового збору.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду у відповідності до п.1 ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду особами, які не були присутні при оголошенні постанови, а особи, які були присутні при оголошенні постанови протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання на апеляційне оскарження в разі якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, постанова суду набирає законної сили після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області С.М. Вознюк