33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" жовтня 2011 р. Справа № 14/5025/1104/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Савченко Г.І. ,судді Грязнов В.В.
при секретарі Ващук К.О.
за участю представників сторін:
від органу прокуратури - не з'явився
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шепетівського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.11 р. у справі № 14/5025/1104/11
за позовом Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада-2003"
про стягнення в сумі 10 572 грн. 26 коп. шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року у справі № 14/5025/1104/11 (суддя Гладюк Ю.В.) в позові відмовлено. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив про не доведення прокурором та позивачем завданої державі чи територіальній громаді шкоди під час використання земельної ділянки відповідачем. Зокрема не надано пояснень щодо характеру спричиненої шкоди (збитків) та її складових, не доведено погіршення стану земельної ділянки та відповідно необхідність додаткових витрат на її відновлення. Не доведено також упущену вигоду та не визначено характер збитків (реальні збитки чи упущена вигода), що позбавило суд та відповідача можливості визначити належні підстави позову, а з рештою визначитись з предметом доказування. Окрім цього, судом вказано на дефекти складених документів, які свідчать про фіксацію порушення відповідачем вимог земельного законодавства (матеріали справи про адміністративне правопорушення) та їх направлення відповідачу. Разом з цим суд прийшов до висновку, що позов подано прокурором після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального права. Зокрема вказує, що в порушення норм ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Левада 2003" самовільно зайняло та використовувало земельну ділянку площею 11,7 га за межами населеного пункту на тери торії Старобейзимської сільської ради Шепетівського району, яка віднесена до каатегорії земель сільськогосподарського призначення. На вказаній земельній ділянці ТОВ "Левада-2003" провело посів сільськогосподарських культур. Документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою у відповідача відсутні, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.
Документи, що посвідчують право власності або право постійного користування на дану земельну ділянку, а також договори оренди земельної ділянки у ТОВ «Левада-2003»відсутні.
Таким чином, має місце самовільне зайняття земельної ділянки. Розмір шкоди, заподіяної ТОВ «Левада-2003»самовільним зайняттям земельної ділянки, обрахований згідно «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 р., становить 10 572, 26 грн.
Частиною 1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювача шкоди.
Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
У діях ТОВ «Левада-2003»наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема, протиправна поведінка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 р., і, вказана шкода, завдана саме протиправною поведінкою відповідача.
Однак, ТОВ «Левада-2003»не відшкодувало шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Крім того, судом не взято до уваги те, що згідно Методики, розрахунок шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки здійснюється за сам факт самовільного зайняття землі, і, у даному випадку, період самовільного зайняття земельної ділянки не враховується.
Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо пропуску строку позовної давності, оскільки не врахував обставин коли прокурору стало відомо про порушення інтересів держави.
З огляду на викладені обставини просить задоволити апеляційну скаргу.
В судові засідання представники прокуратури та позивача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судові засідання не з'явився. В день судового засідання 11.10.2011 року надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в засідання по причині прийняття участі останнім у судовому засіданні в Вінницькому апеляційному адміністративному суді.
Зазначене клопотання надійшло електронною поштою на адресу суду 11.10.2011 року об 13:48 год. та зареєстровано в системі "Документообіг господарських судів" об 14:14 год. Судове засідання у даній справі було розпочато в 14:00 год. і відповідно клопотання отримано судом після проведення засідання. За наведених обставин клопотання судом до уваги не приймається.
Поряд з цим колегія суддів відзначає, що оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази в обгрунтування чи заперечення підстав позову не витребовувались, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін відповідно до наявних у справі матеріалів.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області 05.05.2008 року складено акт обстеження земельної ділянки № 11-5 за межами населеного пункту з приводу самовільного зайняття земельної ділянки площею 11,7 га, згідно якого виявлено самовільне використання ТзОВ "Левада-2003" земель запасу Старобейзимської сільської ради.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області також складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.2008 року, яким встановлено факт самовільного використання ТзОВ "Левада-2003" земель запасу Старобейзимської сільської ради за межами с. Старі Бейзими площею 11,7 га.
За результатами перевірки відповідачу внесено припис від 07.05.2008 р. № 004250 про усунення виявлених порушень в 30-денний термін, складено протокол про адміністративне правопорушення щодо генерального директора відповідача ОСОБА_1., яке полягає в тому, що відповідач самовільно без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею зайняв земельну ділянку площею 11,7 га на землях с/г призначення (землі запасу) Старобейзимської сільської ради та провів посів сільськогосподарських культур. Постановою від 13.10.2008 року № 112 накладено адміністративне стягнення на гр. ОСОБА_1. в розмірі 1003,00 грн. згідно ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами перевірки управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області визначено розмір шкоди заподіяної самовільним використанням відповідачем землі в сумі 10572,26 грн. згідно розрахунку.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Оцінюючи матеріали справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не відповідає вимогам закону, що ставляться до його оформлення, а саме: перевірка проводилась за відсутності особи, яка вчинила правопорушення та без свідків; відсутні докази направлення акту порушнику; план-схема земельної ділянки не містить прив'язки до місцевості із зазначенням суміжних землекористувачів; не містяться відомості про заподіяння шкоди земельним ресурсам. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що акт перевірки не можна вважати належним доказом у справі.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки оцінка матеріалам справи про адміністративне правопорушення надається в їх сукупності.
З огляду на це суд зазначає наступне.
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 05.05.2008 р. № 11-5 державним інспектором проведено обстеження земельної ділянки площею 11,7 га із земель резервного фонду Старобейзимської сільської ради за межами населеного пункту. Обстеження проводилось у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки. За результатами обстеження встановлено, що ТзОВ "Левада-2003" самовільно зайняло землі резервного фонду Старобейзимської сільської ради.
У цей же день - 05.05.2008 року державним інспектором складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Зазначений акт складено за участю Старобейзимського сільського голови ОСОБА_2. Перевірка проведена з питання використання земель резервного фонду Старобейзимської сільської ради товариством "Левада-2003", (ген. директор Павлюк, місцезнаходж. юр.особи: с. Чотирбоки, Шепетівський район). В результаті перевірки встановлено, що ТзОВ "Левада-2003" самовільно (без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею) зайняв земельну ділянку площею 11,7 га із земель резервного фонду Старобейзимської с/ради, яка знаходиться за межами с.Старі Бейзими Старобейзимської с/ради Шепетівського району, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 6 ЗУ "Про оренду землі". При цьому на звороті Акту розміщено викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки (самовільно зайняту земельну ділянку виділено шляхом обведення контурів із зазначенням її площі). Оскільки ТзОВ "Левада-2003" участі у складанні акту не приймала, копія акту направлена останньому поштою 12.09.2008 р., про що є відмітка в акті.
Суд зазначає, що відсутність особи, яка вчинила порушення земельного законодавства при складанні даного акту не тягне за собою необхідність залучення двох свідків. В контексті п. 4.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі в тексті - Порядок), перевірка за наявності двох свідків проводиться у разі відсутності власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб, а не порушника. В даному випадку такою особою являється Старобейзимський сільський голова, за участю якого здійснювалась перевірка. Відтак, невідповідності заповнення акту з даного приводу немає.
Також суд звертає увагу, що план-схема місця розташування земельної ділянки наведена шляхом викопіювання з картографічних матеріалів, які містять всі необхідні картографічні позначки для ідентифікації земельної ділянки, в тому числі і суміжних ділянок. А тому ставити питання щодо сумнівності зазначених картографічних матеріалів є недоречним.
Разом з цим суд вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на відсутність в Акті відомостей про заподіяння шкоди земельним ресурсам (п. 4.3 Порядку), що виключає можливість доведення в майбутньому факту заподіяної шкоди. В даному випадку перевірка здійснювалась з причини самовільного зайняття земельної ділянки, а не з причини зняття грунтового покриву, рекультивації тощо. Відтак, спір пов'язаний із заподіянням шкоди державі внаслідок самовільного зайняття, а не шкоди заподіяній земельній ділянці. Тобто відображення таких відомостей у акті не є обов'язковою умовою в даному випадку.
В подальшому, 07.05.2008 року державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення № 003174 щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 11,7 га та проведення на ній посіву с/г культур товариством "Левада-2003". Слід зазначити, що протокол складено відносно фізичної особи - ОСОБА_1, який обіймає посаду гендиректора ТзОВ "Левада-2003" (паспортні дані та інші відомості відображені у відповідних графах). При складанні протоколу ОСОБА_1 був присутній та відповідно ознайомлений із виявленим фактом порушення норм земельного законодавства, однак відмовився від надання пояснень та проставлення власних підписів, що зафіксовано у протоколі. Також останньому було повідомлено про розгляд справи про адмінправопорушення - 15.05.2008 р. у відділі земельних ресурсів у Шепетівському районі.
07 травня 2008 року держінспектором винесено припис з вимогою у 30-денний строк до 07.06.2008 року привести використання земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.
Припис та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства направлено ТзОВ "Левада-2003" поштою 12.05.2008 року, про що зазначено у відповідних графах документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач - ТзОВ "Левада-2003" був обізнаний із виявленим держінспекцією фактом порушення вимог земельного законодавства, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення, однак жодних доказів у спростування виявленого факту не надав та не заперечив проти виявленого порушення (щодо самовільного зайняття ділянки, щодо її розмірів, місцезнаходження тощо). Окрім цього, постановою від 13.10.2008 року № 112 накладено адміністративне стягнення на гр. ОСОБА_1. в розмірі 1003,00 грн. згідно ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки). Будь-яких відомостей про оскарження зазначеної постанови у вищестойщий орган або в суд відповідачем не надано.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення підтверджують факт його вчинення, а тому є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Також колегією суддів відзначається, що у своїх запереченнях на позовну заяву (а.с. 29-31) відповідач звертаючи увагу на недоліки матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не заперечує власне факту самовільного зайняття земельної ділянки, а натомість наголошує, що внаслідок посіву с/г культур на земельній ділянці не завдав шкоди державі.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з ст. 83, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
З огляду на те, що перевіркою встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,7 га із земель запасу Старобейзимської сільської ради за межами с. Старі Бейзими, прокурором правильно визначено позивачем Шепетівську районну державну адміністрацію, як відповідний орган виконавчої влади що здійснює повноваження щодо розорядження землями за межами населених пунктів.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Положеннями ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження права володіння чи користування ТзОВ "Левада-2003" земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 11,7 га із земель запасу Старобейзимської сільської ради за межами с. Старі Бейзими. Відтак, має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Прямим наслідком порушення земельного законодавства є цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. При цьому частина 2 даної статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Колегія суддів відзначає, що посилання прокурора у своєму позові на норми вищевказаної статті є обгрунтованим та правомірним, оскільки в даному випадку останній просить стягнути завдану шкоду виходячи із встановленого факту порушення вимог земельного законодавства та відповідно до методики її обчислення. При цьому вимоги про стягнення завданих цим порушенням збитків (упущена вигода, реальні збитки) не заявляються, а тому місцевим господарським судом безпідставно зроблено посилання на ст. 22 Цивільного Кодексу України та зазначено про необхідність доведення, яке саме цивільне право райдержадміністрації (неприбуткової організації) порушено відповідачем на заявлену суму збитків. Стягнення збитків із землекористувачів передбачено ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, однак в даному випадку вони не підлягають застосуванню.
Розмір шкоди завданої порушенням земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.
Наявний в матеріалах справи розрахунок розміру шкоди в сумі 10572,26 грн. відповідає вимогам Методики. При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо розміру цієї суми, які грунтуються на невизначеності періоду самовільного зайняття земельної ділянки (а.с. 29-31), оскільки формула обчислення шкоди (згідно Методики) не містить значень періоду (строку) самовільного зайняття і обчислюється як середньорічна.
Поряд з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо пропуску прокурором строку позовної давності з огляду на наступне.
Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом враховується, що позов в інтересах позивача подано Шепетівським міжрайонним прокурором, який дізнався про відповідача, як про особу, яка заподіяла шкоду державі в особі позивача, лише з моменту звернення Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області до прокурора з листом від 15.07.08 №106/08 (одержаний 16.07.08 р.) для вжиття заходів прокурорського реагування (а.с. 5). Тому саме з дати одержання листа і почався перебіг строку позовної давності у три роки, який закінчився 16.07.2011 р. Позов заявлено прокурором 16.06.2011 року, тобто у межах трьохрічного строку.
Суд також звертає увагу на безпідставність тверджень відповідача щодо ототоження завданої шкоди із адміністративно-господарськими санкціями (ст. 240 ГК України) у вигляді безоплатного вилучення прибутку. У переліку адміністративно-господарських санкцій (ст. 239 ГК України) стягнення шкоди, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою відсутнє. При цьому стягнення шкоди, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою не є вилученням прибутку (доходу), як це вважає відповідач, оскільки розмір шкоди визначається не з прибутку господарюючого суб'єкта, а за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним. Розмір шкоди, заподіяної самовільним використанням землі визначений правомірно відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу". За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню. При цьому сума заподіяної шкоди згідно ст.69 Бюджетного кодексу України зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Зважаючи, що судом першої інстанції при вирішенні спору допущено неповне з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року у справі № 14/5025/1104/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Шепетівського міжрайонного прокурора № 65-084-11 від 04.08.2011 року задоволити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року у справі № 14/5025/1104/11 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задоволити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" на користь Шепетівської районної державної адміністрації для зарахування на рахунок Старобейзимської сільської ради Шепетівського району - 10572,26 грн. шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" в дохід державного бюджету України 158 грн. 58 коп. державного мита (в т.ч. 50% за розгляд апеляційної скарги) та 236 грн. 00 коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду видати накази.
4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
01-12/14483/11