< Список >
Іменем України
13 жовтня 2011 року Справа № 5002-11/3597-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Сікорської Н.І.,
представники сторін: не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу В. о. прокурора міста Сімферополя на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 15 вересня 2011 року у справі №5002-11/3597-2011
за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, м. Сімферополь,95011) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь, 95038)
до Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000)
про визнання частково недійсним рішення
Заступник прокурора м. Сімферополя, в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся з позовом до господарського суду АР Крим до відповідача - Сімферопольської міської ради, про визнання недійсним рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання від 18.02.2005р. №378 в частині припинення Сімферопольському державному лісомисливському господарству права користування частиною земельної ділянки Піонерського лісництва площею 0,4000 га (квартал 10, виділ 7) та переведення їх в землі житлової і громадської забудови (п. 8 рішення), а також дозволу виконання проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3) (п. 1.1 рішення); визнання недійсним рішення 26 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання від 21.04.05 №406 в частині затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3) (п. 3 рішення).
В ході розгляду справи, прокурором були уточнені позовні вимоги в яких прокурор просив: - визнати недійсним рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання від 18.02.2005р. №378 в частині припинення Сімферопольському державному лісомисливському господарству права користування частиною земельної ділянки Піонерського лісництва площею 0,4000 га (квартал 10, виділ 7) та переведення їх в землі житлової і громадської забудови (п. 8 рішення), а також дозволу виконання проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3), (п.1.1 рішення); - визнання недійсним рішення 26 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання від 21.04.05 №406 в частині затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3), (п.3 рішення).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 вересня 2011 року (суддя С. С. Потопальський) провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що даний земельний спір не може розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки оскаржувані рішення стосуються прав та обов'язків фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким відповідно до вказаних рішень було дозволено виконати проекти землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно та затверджені проекти землеустрою по відведенню вказаних земельних ділянок у приватну власність. Тому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не випливають із господарської діяльності та у справі не беруть участь суб'єкти господарської діяльності.
Вважаючи, що ухвала судом першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права, В. о. Прокурора міста Сімферополя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Апеляційна скарга зокрема обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з тим, що справи у спорах за участю державних органів або органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин, у яких ці органи реалізують повноваження власника землі, а також інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін ст. 1 ГПК України, підвідомчі господарським судом.
Також, прокурор зазначає, що фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким відповідно до вказаних рішень було дозволено виконати проекти землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно та затверджено проекти землеустрою по відведенню вказаних земельних ділянок у приватну власність, необхідно було залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2011 року апеляційну скаргу В. о. прокурора міста Сімферополя прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Остапової К. А., Заплави Л. М. та справу призначено до розгляду.
Розпорядженням Заступника голови Латиніна О. А. від 13 жовтня 2011 року, в зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н. І.
В судове засідання, 13 жовтня 2011 року, сторони та прокурор не з'явилися, хоча про час та місце його проведення повідомлялися належним чином ухвалою суду від 29.09.2011р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу спливає, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Прокуратурою м. Сімферополя було проведено перевірку по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно м.Сімферополя, із залученням спеціалістів Сектору Держземінспекції Управління Держкомзему у м. Сімферополь АРК за колективним зверненням мешканців району Мар'їно м. Сімферополя.
В ході перевірки було виявлено перевищення Сімферопольською міською радою наданих їй повноважень в порушення ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 12, 16, 84, 149 Земельного кодексу України (у редакції 14.12.2004 року), яке виразилося прийняттям рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради скликання від 18.02.05 № 378, п.8 якого Сімферопольському державному лісомисливському господарству припинено право користування частиною земельної ділянки Піонерського лісництва площею 0,4000 га (квартал 10, виділ 7) і переведений в землі житлової і громадської забудови. Пунктом 1.1 цього рішення дозволено виконати проекти землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП- 1), ОСОБА_2 площею 0,0997 га (поз. по ГП- 2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП- 3).
Також перевіркою було виявлено, що пунктом 3 рішення 26 сесії Сімферопольської міської ради IV скликання від 21.04.05р. № 406 були затверджені проекти землеустрою по відведенню вказаних земельних ділянок у приватну власність зазначеним особам.
Прокурором також зазначено що вказані землі є землями лісового фонду та згідно з пунктом 4 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції 14.12.2004 року) до земель державної власності, яка не може передаватися в приватну власність, належать землі лісового фонду, окрім випадків, визначених цим Кодексом, що і стало причиною для звернення прокурора відповідним позовом до суду.
Так, спір між сторонами виник з приводу правомірності прийняття Сімферопольською міською радою рішення 25 сесії ІV скликання від 18.02.2005р. №378 в частині припинення Сімферопольському державному лісомисливському господарству права користування частиною земельної ділянки Піонерського лісництва площею 0,4000 га (квартал 10, виділ 7) та переведення їх в землі житлової і громадської забудови, а також дозволу виконання проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3), (п.1.1 рішення); рішення 26 сесії ІV скликання від 21.04.05 №406 в частині затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 в районі Мар'їно ОСОБА_1 площею 0,0998 га (поз. по ГП-1), ОСОБА_2, площею 0,0997 га (поз. по ГП-2), ОСОБА_3 площею 0,0999 га (поз. по ГП-3), (п.3 рішення).
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Виходячи з положень статей 13,14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48,133,148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 вказаного Кодексу).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Судовою колегією встановлено, що Сімферопольська міська рада відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є суб'єктом владних повноважень, разом з тим, спір між сторонами виник у зв'язку з оскарженням Заступником прокурора м. Сімферополя, в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання, яким на думку останнього порушено право Державного підприємства "Сімферопольське лісомисливське господарство" щодо користування спірною земельною ділянкою, адже спірним рішенням було незаконно припинено це право підприємства.
Таким чином, в даному випадку існує спір про право на повернення у користування спірної земельної ділянки Державному підприємству "Сімферопольське лісомисливське господарство", оскільки спірними рішенням останнє було безпідставно припинено та наданий дозвіл на розробку проекту з її відведення іншим фізичним особам.
Враховуючи викладене, Сімферопольська міська рада в даних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в області цивільних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій, а вступає в якості суб'єкта права, який дає погодження або навпаки припиняє можливість подальшого використання земельної ділянки.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 цього Кодексу).
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.
У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності, користування на спірну земельну ділянку. Рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.
Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.
Більш того, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
В пункті 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6, вказано, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають зокрема такі категорії спорів, заснованих на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III -V ЗК України:
- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");
- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);
- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
Враховуючи, що у вимогах позивача відсутній публічно -правовий спір між позивачем та відповідачем, оскільки ці вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку органів державної влади, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що спір не є господарським та у справі не беруть участь суб'єкти господарювання, при цьому, що фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, взагалі не були залучені до участі у розгляді даної справи.
Так, ст. 27 ГПК України визначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Таким чином, місцевий господарський суд встановивши, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, повинен був залучити останніх до участі у розгляді даної справи в якості третіх осіб, чого в порушення наведеної норми судом зроблено не було, а відтак фізичні особи не набули статусу сторони у даній справі та суд був не вправі, вирішуючи питання щодо підсудності даного спору господарським судам, посилатися на те, що у справі не беруть участі суб'єкти господарської діяльності.
Більш того, прокурор при звернені з позовом до суду просив залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб зокрема Державне підприємство "Сімферопольське лісомисливське господарство" та фізичних осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Однак, зазначені вимоги прокурора були залишені місцевим господарським судом без уваги та взагалі не були розглянуті, як і заява прокурора про забезпечення позову, яка наявна в матеріалах справи, в порушення норм ГПК України.
Відповідно до частини 2 статі 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З урахуванням викладеного, ухвала господарського суду АР Крим від 15 вересня 2011 року у справі №5002-11/3597-2011 підлягає скасування, оскільки винесена без дослідження усіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтею 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу В. о. прокурора міста Сімферополя задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року у справі №5002-11/3597-2011 скасувати.
3. Справу №5002-11/3597-2011 передати на розгляд господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя < Підпис > Н.В. Воронцова
Судді < Підпис > Л.М. Заплава
< Підпис > Н.І. Сікорська
< Список >
< Список > < Довідник >