01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.10.2011 № 27/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
на рішення господарського суду міста Києва
від 25.07.2011 року
у справі № 27/110 (суддя - Дідиченко М.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», м. Київ,
до публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м. Київ,
про стягнення 850 804,09 грн.,-
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/н від 18.05.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 756/21-11 від 07.07.2011р.);
23.05.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (надалі - ТОВ «Ласка Лізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (надалі - ПАТ «Мостобуд») про стягнення трьох процентів річних у сумі 208 069,95 грн., інфляційних втрат у сумі 642 734,14 грн., а всього 850 804,09 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі № 54/412 за позовом ТОВ «Ласка Лізинг» до ТОВ «Мостобуд» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №347/07/2006 задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг, неустойку, а також суму трьох процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з розрахунку, проведеного станом на 21.09.2009 року.
Оскільки зазначене рішення вступило в законну силу 15.09.2010 року, після його перегляду в апеляційному порядку та виконане відповідачем лише частково - в сумі 346 420,00 грн., останній на користь позивача має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, за період фактичного існування заборгованості - з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року.
13.07.2011 року через канцелярію господарського суду міста Києва позивач надав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 191 204,16 грн. та збитки від інфляції у сумі 622 783,08 грн., а всього 813 987,24 грн. (а.с.101-102).
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі № 27/110 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 614 747,51 грн., три проценти річних у сумі 191 204,16 грн., державне мито в сумі 8 059,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Мостобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що рішення судом було винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 03.10.2011 року.
19.09.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.10.2011 року представник скаржника подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 30/231 за позовом ПАТ «Мостобуд» до ТОВ «Ласка Лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року.
Судова колегія, заслухавши думку представника позивача щодо поданого клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що суд зупиняє провадження у справі у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України лише в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
03.10.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі № 54/412 за позовом ТОВ «Ласка Лізинг» до ПАТ «Мостобуд» про стягнення 5 014 965,32 грн. та за зустрічним позовом ПАТ «Мостобуд» до ТОВ «Ласка Лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року встановлено, що за вказаним договором позивач, як лізингодавець зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у тимчасове володіння та користування за плату механізм - Буpову установку R-825 з бетононасосами Р 6.80 та вносити лізингові платежі (а.с.11-19).
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року, первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Мостобуд» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 4 543 588,38 грн. основного боргу, 319 427,50 грн. неустойки, 104 046,53 грн. інфляційних витрат, 47 410,12 грн. - три проценти річних, 25 497,49 грн. державного мита та 235,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (а.с.43-47,48-53).
Задовольняючи частково первісний позов, суд, керуючись статтями 611, 625, 806 Цивільного кодексу України та статтями 1,11 Закону України «Про фінансовий лізинг», дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором, а тому має сплатити борг з урахуванням пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у період з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року мотивована безпідставним користуванням відповідачем грошовими кошами позивача після винесення рішення місцевим господарським судом у справі № 54/412.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень № 1325 від 19.08.2010 року на суму 276 420,00 грн. та № 1787 від 12.01.2011 року на суму 70 000,00 грн., а також банківських виписок по особовому рахунку, вищезазначене рішення суду було виконано відповідачем частково, на загальну суму 346 420,00 грн. (а.с.64, 65, 81-92).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту майнового права, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не є самостійними, а являють собою невід'ємну частину основного боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення основного боргу з урахуванням строків позовної давності.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 28.03.2006 року у справі № 2-4/1319-2004, яка доведена до відома господарських судів Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2358 від 24.10.2006 року для використання в роботі, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для відшкодування інфляційних втрат та сплати трьох процентів річних послугував не факт заподіяння шкоди, а наявність порушення зобов'язання за договором та застосування до сторони встановленої актами цивільного законодавства відповідальності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до положень статті 534 Цивільного кодексу України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням, часткове погашення заборгованості у сумі 346 420,00 грн. за рішенням у справі № 52/412 не зменшило основну заборгованість за спірним договором, а тому три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму визначеної у рішенні господарського суду основної заборгованості.
Судова колегія вважає вірним проведений місцевим господарським судом перерахунок розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача за період прострочення, і становлять відповідно 614 747,51 грн. та 191 204,16 грн.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам належну правову оцінку.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Мостобуд» без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 25, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі № 27/110 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі № 27/110 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 27/110 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді