01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 40/214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,
від позивача -ОСОБА_1., довіреність №332 від 30.09.2011 року,
від відповідача -ОСОБА_2., довіреність б/н від 05.05.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства
«Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року
у справі №40/214 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом публічного акціонерного товариства
«Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,
до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107»
Голосіївської районної у місті Києві ради, м. Київ,
про стягнення заборгованості 472 221,91 грн., -
встановив:
У червні 2011 року ПАТ «АК «Київводоканал» (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «ЖЕО-107»Голосіївської районної у місті Києві ради (далі -відповідач) про стягнення заборгованості 472 221,91 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 позов ПАТ «АК «Київводоканал»задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «ЖЕО-107»Голосіївської районної у місті Києві ради з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь ПАТ «АК «Київводоканал»суму основної заборгованості у розмірі 317 164,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 22 240,42 грн., 3% річних у розмірі 3 948,24 грн., державного мита у розмірі 3 433,54 грн. та 145,48 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «АК «Київводоканал»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 в частині відмови в стягненні з КП «ЖЕО-107»на користь ПАТ «АК «Київводоканал»коштів в розмірі 128 868,41 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.
У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить спірне судове рішення залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року у справі №40/214 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал»на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13.09.2011 року.
В судовому засіданні 13.09.2011 року було оголошено перерву до 11.10.2011 року.
Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі №40/214 до складу судової колегії замість судді Сухового В.Г. введено суддю Жук Г.А.
В судому засіданні 11.10.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила суд спірне судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.08 року між ВАТ «АК «Київводоканал»(правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал», постачальник) та КП «ЖЕО -107»Голосіївської районної у м. Києві ради (абонент) було укладено договір №08130/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі -договір), згідно умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року.
Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.
Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Строк оплати за договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору встановлений з моменту його підписання до 02.01.2009 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та згідно наданих актів про зняття показань з приладу обліку, позовні вимоги стосуються фактично оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих за період з 01.08.2010 року -по 01.05.2011 року. За наданим позивачем розрахунком, ним надано відповідачеві послуг за вказаний період на загальну суму 1 589 217,17 грн.
Позивач стверджує, що відповідачем за вказаний період сплачено 1 173 354,38 грн., а борг становить 415 862,79 грн. (1 589 217,17 грн. -1 173 354,38 грн.), що включає в себе надання послуг щодо постачання, в тому числі, питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, в підтвердження висновків суду першої інстанції, вимоги позивача про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з жовтня 2008 року Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Матеріали справи не містять доказів того, що на балансі відповідача знаходиться тепловий пункт, з якого йому здійснюється постачання гарячої води.
Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога в частині стягнення 98 697,95 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог) задоволенню не підлягає.
При цьому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач безпідставно зарахував здійснені відповідачем оплати у розмірі 168 437,01 грн. в рахунок оплати питної води, використаної після жовтня 2008 року для потреб гарячого водопостачання, а тому кошти у розмірі 168 437,01 грн. повинні бути зараховані в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за договором.
Враховуючи те, що відповідачем за спірний період сплачено 1 173 354,38 грн., а вимоги в частині стягнення 98 697,95 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягають, то суд першої інстанції правильно визначив, що борг відповідача перед позивачем становить 317 164,84 грн.
Поряд із тим, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з огляду на наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати на користь позивача вартості наданих останнім послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено тієї обставини, що під час укладення спірного договору сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобов'язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у вигляді пені (не визначено суми, з якої слід рахувати пеню).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Отже, сторони спору дійшли згоди про відповідальність за невиконання зобов'язання по оплаті послуг у вигляді нарахування пені, а суму, з якої слід рахувати пеню, визначено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позивачем правомірно нараховано на суму боргу відповідача пеню за прострочення останнім виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги.
Разом з цим, за перерахунком суду апеляційної інстанції розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 18 630,09 грн. (виходячи з дійсного розміру простроченої заборгованості).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, виходячи з дійсного розміру простроченої заборгованості, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 22 240,42 грн. збитків внаслідок інфляції та 3% з простроченої суми у розмірі 3 948,24 грн.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та приймає в цій частині нове рішення суду, яким позов про стягнення пені задовольняє частково в розмірі 18 630,09 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перерозподіляє судові витрати.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення пені задовольнити частково у розмірі 18 630,09 грн.
4. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107»Голосіївської районної у місті Києві ради (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Тарасівська, 23/25, ідентифікаційний код 35509619) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 1 А, ідентифікаційний код 03327664) 18 630,09 грн. пені, 3 619,58 грн. державного мита за подання позову, 186,34 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 180,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №40/214 в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 317 164,84 грн., інфляційних витрат у розмірі 22 240,42 грн. та 3% річних у розмірі 3 948,24 грн. залишити без змін.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
7. Повернути публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 1 А, ідентифікаційний код 03327664) з Державного бюджету України 1 072,44 грн. надмірно сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Доручити господарському суду міста Києва видати довідку.
9. Матеріали справи №40/214 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді