01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 34/607
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.10.2011 року по справі № 34/607(в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року по справі № 34/607 (суддя - Сташків Б.Р.)
за позовом обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу
«Соцбудівництво», м. Київ
до 1. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу
Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
2. Київської міської ради, м. Київ
про зобов'язання вчинити дії та визнання дій такими, що суперечать
чинному законодавству
До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернувся обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Соцбудівництво» до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про зобов'язання Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Соцбудівництво» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо оформлення в установленому порядку прийнятого 01.10.2007 року рішення № 343/3177 Київради та підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України; визнання дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) такими, що суперечать чинному законодавству в частині вимог до обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» щодо сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці при реєстрації та видачі обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» державного акта на право власності на земельну ділянку на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва та визнати дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) такими, що суперечать чинному законодавству в частині вимог до обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при передачі земельної ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва для житлової забудови обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Соцбудівництво».
Заявою, поданою позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, останній уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі мста Києва, а саме щодо оформлення в установленому порядку прийнятого 01.10.2007 року рішення Київради та підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року позовні вимоги задоволені повністю: вирішено зобов'язати Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України; вирішено зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Апеляційну скаргу заступник прокурора мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що ОКЖК «Соцбудівництво» не відноситься до категорії осіб, які відповідно до приписів ст. 208 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 звільняються від обов'язку відшкодувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. До того ж прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, щодо звільнення позивача від сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року по справі № 34/607 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 11.10.2011 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Майданевичем А.Г.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, поданого відповідно до положень ст.. 96 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року по справі № 34/607 - слід скасувати з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 343/3177 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Соцбудівництво» для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва та вирішено передати обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Залізничник» земельні ділянки загальною площею 90,54 га, в тому числі: площею 68,22 га (ділянка № 1 - площею 45,68 га, ділянка № 2 - площею 21,21 га, ділянка № 3 - площею 1,33 га) - у власність для житлової забудови - за рахунок частини земель, наданих відповідно до пункту 31 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 «Про оформлення права користування земельними ділянками», право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 25.11.2004 року № 79-6-00259 (площею 66,89 га), № 79-6-00258 (площею 1,33 га); загальною площею 22,32 га (ділянка № 4 - площею 5,70 га, ділянка № 5 - площею 7,96 га, ділянка № 6 - площею 7,60 га, ділянка № 7 - площею 1,06 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території - за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», наданих відповідно до пункту 31 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 «Про оформлення права користування земельними ділянками», право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 25.11.2004 року № 79-6-00260 (площею 1.06 га), № 79-6-00259 (площею 13,66 га), № 79-6-00258 (площею 7,60 га).
Відповідно до п. 8.3. зазначеного рішення ОКЖК «Соцбудівництво» зобов'язаний був у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та право користування земельними ділянками.
Позивач 26.10.2007 року звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 29, в якому просив виготовити документи, що посвідчують право власності та право користування землею за адресою 21 км Столичного шосе Голосіївського району міста Києва та здійснити їх реєстрацію та видачу.
Листами № 05-49/36989 від 07.11.2007 року та № 05-49/37871 від 14.11.2007 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОКЖК «Соцбудівництво» про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах» та ст. 207 Земельного кодексу України позивачу необхідно сплатити відновну вартість зелених насаджень та відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Вважаючи вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) незаконними та такими, що порушують права ОКЖК «Соцбудівництво», обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Соцбудівництво» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про зобов'язання Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Залізничник» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України; зобов'язання Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.
Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.
Пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При цьому вказаним пунктом надано право на звільнення від сплати втрат лише надання землі під індивідуальне житлове і гаражне будівництво.
Як вбачається з матеріалів справи пунктом 1 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 343/3177 затверджено містобудівне обґрунтування щодо зміни цільового призначення сільськогосподарських земель для розміщення малоповерхової житлової забудови на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва для житлового кооперативу «Соцбудівництво». Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Соцбудівництво» були передані земельні ділянки загальною площею 90,54 га на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка» з віднесенням земельних ділянок загальною площею 90,54 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення (п. 5 рішення). Вказаним рішенням позивачу затверджено проект землеустрою (пункт 6).
Таким чином, позивач набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарських угідь зі зміною їх цільового призначення для розміщення садибної житлової забудови.
Виходячи зі змісту ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі надання ним земельних ділянок, зокрема, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти та території природно-заповідного фонду.
Пунктом 8.8. рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 343/3177 обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Соцбудівництво» зобов'язано здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не оскаржував рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 343/3177 в частині зобов'язання його відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
За наведених обставин та вимог законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
За приписами статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045, згідно якого видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Ордер видається після визначення стану зелених насаджень спеціальною комісією і складання акта обстежень тих насаджень, що підлягають видаленню, який має бути погоджений з територіальним органом Мінприроди, та сплати відновної вартості зелених насаджень. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Згідно з пунктами 10, 11 цього ж Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості, при цьому, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що власника може бути зобов'язано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись (видалятись), за зверненням власника та на підставі ордеру на видалення зелених насаджень, не відповідає п.п. 10,11 вказаного Порядку.
З огляду на зазначене, позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена у власність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення його прав за захистом яких позивач звернувся з позовом у даній справі.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Внаслідок цього, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року у справі № 34/607 - слід скасувати з наступним прийняттям нового рішення.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року у справі № 34/607 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2007 року у справі № 34/607 скасувати. Прийняти нове рішення:
В позові відмовити.
3. Стягнути з обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Соцбудівництво» (м. Київ, вул. Драгомірова,10/10, код 35197488) в дохід Державного бюджету України 63,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Матеріали справи № 34/607 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
14.10.11 (відправлено)