"17" жовтня 2011 р. Справа № 5027/1004/2011.
За позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором -56669,25 грн.
Суддя О. Г. Проскурняк
Представники:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство Банк "Демарк" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 56669,25 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору № 79-070 від 24 квітня 2008 року, публічне акціонерне товариство Банк "Демарк" надало відповідачу кредит у сумі 50000,00 грн. на придбання товарів, із сплатою процентної ставки у розмірі 26 % річних. Далі позивач вказує, що згідно пункту 3.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався погасити кредит у строк по 23 квітня 2010 року з дотриманням графіку погашення часткових сум, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
Позивач стверджує, що відповідач умови договору не виконав та в зазначені терміни кредит не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту у сумі 32182,00 грн., по відсотках у сумі 20585,07 грн. Окрім того, за прострочення сплати кредиту нараховану пеню у сумі 3215,43 та за несвоєчасну сплату відсотків нараховану пеню у сумі 686,75.
03 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду із заявою та просить розглянути справу без його участі за наявними в справі матеріалами.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та ненадання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24 квітня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 79-070, згідно якого, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на суму 50000,00 грн. на придбання товарів, а позичальник зобов'язався прийняти кошти та погасити кредит у строк по 23 квітня 2010 року.
Як вбачається з меморіального ордеру № 79-070 від 24 квітня 2008 року публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" було перераховано кошти ФОП ОСОБА_3 у сумі 50000,00 грн. згідно умов кредитного договору № 79-070.
Пунктом 3.4.1 кредитного договору визначено, що відповідач зобов'язаний погасити кредит у строк по 23 квітня 2010 року з дотриманням графіку погашення часткових сум згідно додатку до договору № 1 від 24 квітня 2008 року, шляхом перерахування коштів на позичкові рахунки позичальника.
Згідно пункту 3.5.1 договору за користування кредитом відповідач сплачує банку відсотки у розмірі 26 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених у строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.
Пунктом 7.3. означеного договору встановлено, що у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в пункті 3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку -27 % річних.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідач зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків належним чином не виконав, у результаті чого, станом на 14 вересня 2011 року, виникла заборгованість по кредиту у сумі 32182,00 грн. по відсотках з урахуванням підвищеної процентної ставки у сумі 20585,07 грн.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 7.4. та пункту 7.5 договору № 79-070 від 24 квітня 2008 року встановлено, що у разі порушення строку погашення кредиту та строку сплати відсотків за кредит , банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку і до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі та повного погашення заборгованості по відсотках у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Отже, позивач за прострочення сплати кредиту правомірно нарахував пеню у сумі 3215,43 грн. та за несвоєчасно сплачені відсотки пеню у сумі 686,75 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4-2, 4-3, 43, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" м. Чернівці, вул. Комсомольська, 28, код 19357516, р/р 290958007 в банку "Демарк", МФО 353575 -32182,00 грн. суми кредиту, 20585,07 грн. відсотків, 3215,43 грн. пені по кредиту, 686,75 грн. пені по відсотках, 566,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.Г. Проскурняк
Повне рішення складено 20 жовтня 2011 року