про повернення позовної заяви
"30" вересня 2011 р. №5027/920/2011
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці
До відповідача - Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
Cуддя М.І.Ніколаєв
представники: не викликались
СУТЬ СПОРУ : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання незаконним рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №27 від 30.06.2011 року, скасування вищевказаного рішення та закриття справи №03/26.
Ухвалою суду від 29.08.2011 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.09.2011 року за участю представників сторін.
Відповідач заперечує проти позову з мотивів викладених у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 14.09.2011 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 29.09.2011 року.
Ухвалою суду від 29.09.2011 року залучено приватного підприємця ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 10.10.2011 року.
Після судового засідання 29.09.2011 року від приватного підприємця ОСОБА_2 надійшли заява від 29.09.2011 року про вступ у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про:
- заборону виготовлення та розповсюдження гарячих бутербродів з використанням способів приготування гарячих бутербродів, захищених патентами України на корисні моделі №38898, №48938;
- визнання ПП ОСОБА_1 винним у вчиненні протиправних дій, передбачених ст. 1,4,17,19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
- притягнення ПП ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до ст. 20,21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»та накладення штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- стягнення у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до державного бюджету.
Суд, розглянувши подану заяву та позов, не вбачає підстав для залучення приватного підприємця ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та прийняття його позовної заяви до розгляду з наступних підстав.
Згідно ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Пунктом 1.5. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
Відтак, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті ст.26 Господарського процесуального кодексу України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
Аналогічну позицію викладено в Постановах ВГС України від 31.05.2011 року № 21/004-11, 14.06.2011 року № 6/015-11, 15.06.2011 року № 4/019-11.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що предметом позову у даній справі є вимога фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №27 від 30.06.2011 року.
У свою чергу, як вбачається із матеріалів позовної заяви приватного підприємця ОСОБА_2, предметом його позову є самостійна вимога до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про заборону виготовлення та розповсюдження гарячих бутербродів з використанням способів приготування гарячих бутербродів, захищених патентами України на корисні моделі №38898, №48938; визнання ПП ОСОБА_1 винним у вчиненні протиправних дій, передбачених ст. 1,4,17,19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; притягнення ПП ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до ст. 20,21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»та накладення штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та стягнення у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»штрафу у розмірі 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до державного бюджету.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що самостійна вимога приватного підприємця ОСОБА_2 не стосується предмету позову по даній справі, відтак його позов за своєю юридичною природою є окремою позовною заявою, яка може бути розглянута виключно шляхом подання самостійного позову.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для залучення до участі у справі приватного підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та для прийняття поданої ним заяви до спільного розгляду разом з позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Крім того, суд вирішує питання про прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору за загальними правилами прийняття позову до розгляду, тобто має право відмовити у прийнятті позовної заяви чи повернути її.
Згідно статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі та підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Проте, подана позовна заява підписана представником приватного підприємця ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 26.09.2011 року, яка в нотаріальному порядку не посвідчена.
Тож, подана до суду позовна заява підписана особою, повноваження якої звертатись до суду із позовною заявою в інтересах позивача належним чином не підтверджені.
Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Разом з тим, доказів направлення копії позовної заяви третьої особи фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 листом з описом вкладення до позовної заяви не додано.
Крім того, статтею 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно пункту 4.5 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Згідно ст.3. пункту 2 а Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» із заяв що подаються до господарських судів майнового характеру розмір ставки державного мита становить 1 відсоток від суми позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а згідно пункту 2 в - із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів розмір ставки державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги як майнового, так і немайнового характеру, проте державне мито сплачено у меншому розмірі, ніж це встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», що також є підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 26, 28, 57, 58, п. 1, 4 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви приватного підприємця ОСОБА_2 про вступ у справу №5027/920/2011 року в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовити.
2. Позов приватного підприємця ОСОБА_2 та додані до нього документи повернути без розгляду.
Суддя М.І.Ніколаєв