79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.11 Справа№ 5015/4567/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - 11 відокремленого колійного загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс», м. Червоноград Львівської області
про: стягнення 7054 грн. 02 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури: Покора К.В. -старший помічник військового прокурора Західного регіону, посвідчення № 34;
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 10.08.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 08.08.2011 року за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - 11 відокремленого колійного загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс»про стягнення 7054 грн. 02 коп., порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.08.2011 року. Ухвалою господарського суду від 31.08.2011 року та від 14.09.2011 року розгляд справи відклаався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Строк вирішення спору було продовжено ухвалою господарського суду від 14.09.2011 року за клопотанням позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 14.09.2011 року, суд викликав в судове засідання головного бухгалтера та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа - транс»для дачі пояснень щодо суті спору (відповідно до ч.2 ст. 30 ГПК України, зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі).
В судовому засіданні 14.09.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 5/3787 вих-11 від 30.08.2011 року відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача 10623 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 382 грн. 29 коп. -пені, 148 грн. 02 коп. -інфляційних втрат, 74 грн. 82 коп. -3% річних та 1593 грн. 58 коп. штрафу.
Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.
Представник відповідача в засідання суду не з'являвся, позов не заперечував, вимоги ухвали суду не виконував, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору оренди, акту приймання-передачі), копії яких подано позивачем до справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.
19.10.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 21.10.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендної плати. Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - 11 відокремленого колійного загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 (надалі по тексту рішення -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс»(надалі по тексту рішення -відповідач) стягнення 12822 грн. 55 коп. Позивач вказує, що між Фондом державного майна по Львівській області та відповідачем 07.12.2009 року було укладено договір оренди №189, на підставі якого відповідачу було надано в строкове платне користування нежитлове приміщення складу інженерно -технічної служби, загальною площею 511,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Червоноград, вул. Промислова, 3 та знаходиться на балансі 11 окремого колійного загону 1 об'єднаного загону військової частини Т0200, за яке він повинен був вносити оренду плату відповідно до умов договору. Позивач вказує, що станом 18.11.2011 року борг відповідача перед ним за користування об'єктом оренди складає 10623 грн. 84 коп. Загальна сума позову із врахуванням 382 грн. 29 коп. -пені, 148 грн. 02 коп. -інфляційних втрат, 74 грн. 82 коп. -3% річних та 1593 грн. 58 коп. штрафу складає 12822 грн. 55 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 07 грудня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс»був укладений договір оренди державного нерухомого майна №189 (в подальшому за тестом - договір), згідно якого орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області) передав, а орендар (відповідач по справі) прийняв у строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу інженерно - технічної служби, загальною площею 511,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Червоноград, вул. Промислова, 3 та знаходиться на балансі 11 окремого колійного загону 1 об'єднаного загону військової частини Т0200.
Згідно з п. 3.1. договору оренди та розрахунком орендної плати визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями до неї) і становить 2300 грн. 46 коп. за серпень 2009 року (базовий місяць) без врахування індексу інфляції та ПДВ. В подальшому розмір орендної плати корегується в залежності від індексу інфляції згідно методики.
Відповідно п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до бюджету та Балансоутримувачу щомісяця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача, тобто, військової частини Т0200.
Відповідно до вимог п. 5.3 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, що останнім не виконується. Внаслідок, порушення Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати, виникла заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а засоби досудового врегулювання спору не вирішили питання сплати по - суті. Зокрема, позивачем неодноразово протягом 2010 - 2011р.р. направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості по орендній платі (копії яких долучено до матеріалів справи), які залишені останнім без відповідного реагування та відповіді.
Станом на 18 серпня 2011 р. загальний розмір орендної плати, розрахований на умовах передбачених договором, із врахуванням Актів про надання приміщення № 5 від 31.05.2011 року (1902 грн. 25 коп. -рахунок № 48 від 31.05.2011 року), № 6 від 30.06.2011 року (1917 грн. 47 коп. -рахунок № 60 від 30.05.2011 року), № 7 від 31.07.2011 року (1925 грн. 14 коп. -рахунок № 75 від 31.07.2011 року) становить 13127 грн. 22 коп.
Відповідачем протягом 2011 року, у відповідності до умов договору № 189 було здійснено часткову оплату за оренду приміщення на загальну суму 3863 грн. 19 коп. Відповідно розмір основної заборгованості за договором по сплаті орендної плати балансоутримувачу, з врахуванням часткової проплати, становить 10623 грн. 84 коп.
Відповідно до ст. 3.7 Договору в разі затримки виконання Орендарем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті орендної плати, він сплачує Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 3.8 Договору у випадку несплати на дату оплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно п. 9.3 Договору у випадку, якщо сторони не дійшли до згоди, суперечності між ними розглядаються в господарському суді згідно чинного законодавства України. Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу, який складається із 10623 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 382 грн. 29 коп. -пені, 148 грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 74 грн. 82 коп. -3% річних та 1593 грн. 58 коп. штрафу.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:
11 окремий колійний загін 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (в подальшому - військова частина Т 0200) є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту (в подальшому - ДССТ), яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства інфраструктури України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану. Відповідно до ст. 19 Закон) України „Про Державну спеціальну службу транспорту" майно, що закріплене за військовою частиною Т0200 є державною власністю, і перебуває у сфері управління Міністерства інфраструктури, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, для захисту порушеного права військова частіша Т 0200 ДССТ уповноважена виступати стороною в Господарському суді, оскільки командир в/частини Т0200 несе повну відповідальність перед державою за стан та діяльність військової частини, а також за ефективне використання закріпленого державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, і повинен вживати входів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом.
Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України - звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави в особі військової частини Г 0200 Держспецтрансслужби як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, оскільки невиконання зобов'язань щодо відшкодування в/частини Т 0200 призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 5.3. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобов'язання (п. п. 3.1, 3.6, 5.3 договору оренди № 189 від 07.12.2009 р.), що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом - ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору... Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 3.7 Договору в разі затримки виконання Орендарем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті орендної плати, він сплачує Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 3.8 Договору у випадку несплати на дату оплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно, ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано,
Згідно представленого розрахунку, позивач математично правильно нарахував 382 грн. 29 коп. -пені та 1593 грн. 58 коп. штрафу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної статті позивачем правомірно нараховано 148 грн. 02 коп. -інфляційних втрат та 74 грн. 82 коп. -3% річних.
Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). В процесі укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо о усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. На основі викладеного можна зробити висновок про те, що під час укладення господарських договорів (в даному випадку договору про надання послуг) сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Дана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056, а саме, суд вказав, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Єдина вимога є та, що цей договір або його умови не повинні суперечити законодавству України. Як зазначає стаття 627 Цивільного кодексу України під поняттям «свобода договору»розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дані положення і було дотримано сторонами при укладенні та підписанні договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 189 від 07.12.2009 року, зокрема в п. 3.8 щодо штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за прострочення оплати більше трьох місяців.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 10623 грн. 84 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення
10623 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 382 грн. 29 коп. -пені, 148 грн. 02 коп. -інфляційних втрат, 74 грн. 82 коп. -3% річних та 1593 грн. 58 коп. штрафу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 610, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс», м. Червоноград, вул. Шептицького, 29а/7 (код ЄДРПОУ 36016020) на користь 11 відокремленого колійного загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград, вул. Промислова, 3 (код ЄДРПОУ 33158337) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 10623 грн. 84 коп., 382 грн. 29 коп. -пені, 148 грн. 02 коп. -інфляційних втрат, 74 грн. 82 коп. -3% річних та 1593 грн. 58 коп. штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс», м. Червоноград, вул. Шептицького, 29а/7 (код ЄДРПОУ 36016020) в доход державного бюджету 128 грн. 23 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.