79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.11 Справа№ 5015/4771/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган -Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів
до Приватного підприємства "Наша оселя", м.Львів
про стягнення 26 138,49 грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився.
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 04.07.2011р.).
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Прокурор Сихівського району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави: уповноважений орган -Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Приватного підприємства "Наша оселя" про стягнення 26 138,49 грн., з яких 25 621,99 грн. основний борг, 21,74 грн. пеня, 333,64 грн. інфляційні нарахування та 161,12 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 22.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.09.2011р. Ухвалою суду від 14.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2011р.
Представник прокуратури в судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №79070 0182709 0 від 23.09.2011р. -вручено 26.09.2011р.
Представник позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про відкладення розгляду справи на 05.10.2011р. був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №79012 0292279 4 від 23.09.2011р. -вручено 27.09.2011р. Станом на 05.10.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників прокуратури та відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
10.11.2005р. між Приватним підприємством "Наша оселя" (споживач) та ЛМКП “Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація) було укладено договір №3653/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).
Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).
Згідно п.3.2.2. договору споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності -розрахунковим способом (п.5.1 договору).
Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.
Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення (п.6.3. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином. Зауваження від відповідача щодо виконання позивачем умов договору не надходили.
Відповідно до затверджених цін і тарифів відповідач має заборгованість перед ЛМКП „Львівтеплоенерго” за період з 01.05.2010р. по 30.06.2011р., за фактично спожиту теплову енергію в сумі 25 621,99 грн.
Позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків, на підставі п.7.2.3. договору нарахував пеню, як згідно поданого ним розрахунку становить 21,74 грн.
Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу 3% річних в сумі 161,12 грн. та інфляційні в сумі 333,64 грн.
Отже, загальна сума заборгованості становить 26 138,49 грн., з яких 25 621,99 грн. основний борг, 21,74 грн. пеня, 333,64 грн. інфляційні нарахування та 161,12 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно акту про включення системи теплоспоживання від 15.10.2010р. було розпочато опалювальний сезон 2010-2011р.р.
Факт постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді та споживання її відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме позивачем надано звіти про фактично спожиту відповідачем теплову енергію за спірний період, дані про покази лічильника, рахунки, які виставлялись відповідачу та докази їх надсилання. Заперечень щодо виконання позивачем своїх зобов»язань по договору зі сторони відповідача висловлено не було.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач повністю не оплатив за фактично спожиту теплову енергію в строки передбачені п.6.3. договору, відповідно у нього виник борг за період з 01.05.2010р. по 30.06.2011р., в сумі 25 621,99 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач станом на день звернення прокурора до суду з позовом в інтересах ЛМКП «Львівтеплоенерго»свої зобов»язання з оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав. На неодноразові вимоги ухвал суду відповідач не подав доказів які б спростували позовні вимоги або свідчили про сплату ним заборгованості.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.05.2010р. по 30.06.2011р. в сумі 25 621,99 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 333,64 грн. інфляційних нарахувань та 161,12 грн. 3% річних.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 21,74 грн. пені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 549, 610, 612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Наша оселя" (79012, м.Львів, вул.Гвардійська, 14/9; ЄДРПОУ 33862922; р/р 2600101021400 в АТ «Кредит банк»друга Львівська філія, МФО 385372) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; ЄДРПОУ 05506460; р/р 260022777 в ЛОД АППБ «Аваль», МФО 325570) 25 621,99 грн. основного боргу, 21,74 грн. пені, 333,64 грн. інфляційних нарахувань та 161,12 грн. 3% річних.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Наша оселя" (79012, м.Львів, вул.Гвардійська, 14/9; ЄДРПОУ 33862922; р/р 2600101021400 в АТ «Кредит банк»друга Львівська філія, МФО 385372) в дохід Державного бюджету 261,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписаний 10.10.2011р.